Не встиг я переступити поріг свого дому, як почув крики.
- Ааа! Регіно! Він щойно затефонував мені! Валик зателефонував! Уявляєш?!
- Ааа! Нарешті! Я так і знала! Бо бачила, як він на тебе заглядався! Що?! Що він сказав?! Чекаю подробиць!
- Він запитав чи можу я сьогодні піти з ним в парк погуляти.
- Клас! А ти що відповіла?
- Що сьогодні у мене не вийде, бо треба розібратися з деякими невідкладними справами, але завтра я вільна.
- Молодчинка! Моя дівчинка! Нехай він трохи понервує. Чоловіки зазвичай не цінять того, що їм легко дістається.
- Я пам'ятаю, як ти мені про це казала, тому і відповіла так. Правда, я боялась, що Вадим образиться, але цього не сталося і він запросив мене завтра в кіно. Мене! В кіно! Уявляєш?!
- Так це ж супер! Яка ж я за тебе рада, принцесо! Я ж казала, що все у нас вдасться і нікуди твій Вадим не подінеться, бо ти вже йому подобалася, але треба було якось його підштовхнути до рішучих дій.
Слухаючи своїх дівчат, я мимоволі посміхнувся. Все ж шалений план Регіни спрацював.
- Привіт, дівчатка! Як ви тут? - промовив я, зайшовши до вітальні.
- Тату! Тату! Мене запросив в кіно найкращий і найпопулярніший хлопець нашої школи! Завтра я йду на своє перше побачення! - підстрибуючи і плескаючи в долоні, радісно промовила Кіра.
- Оце так новина... Я сподіваюсь, що ти познайомиш мене з цим "найкращими хлопцем у школі". Я ж маю знати, з ким спілкується моя донька.
- Звісно, що познайомлю, але не одразу... І тату тільки не лякай його, будь ласка, - сказала Кіра, благально склавши руки.
- Домовилися, - посміхнувшись, відповів я, обійнявши доньку.
Я був дуже радий бачити свою дитину такою радісною і щасливою. І це все завдяки Регіні. Звісно, що не всі її методи мені подобаються, але я готовий закрити на це очі. Головне, щоб всі були щасливі.
- Регіно! Це капець! А що мені завтра одягнути?! Все! У мене паніка! - видала Кіра.
- Відставити паніку! Ми зробимо все в кращому вигляді. Твій Вадик ще впаде і носа розіб'є, бо так на тебе задивиться, - заспокоїла її Регіна.
Дівчата помчали в кімнату до Кіри на пошуки підходящого вбрання для першого побачення, а я пішов на кухню вечеряти.
Не встиг я підійти до холодильника, як з-під столу виліз Бакс.
- Теж їсти хочеш, малий? - запитав я, погладивши єнота но голові.
Знайшовши смачненьке для Баксика і розігрівши собі вечерю, я сів за стіл.
Я думав про те, що з появою Регіни і її хвостатого улюбленця, наш дім наче ожив. Всі стали веселішими і щасливішими.
Ця шалена парочка так швидко і легко тут прижилася, що навіть я був у шоці від цього.