48 Артем

Я ще ніколи так швидко не мчав додому, як сьогодні. В голові крутилася ціла купа думок, але жодної хорошої серед них не було.

Чого я тільки собі не понавигадував. Намагався додзвонитися до Кіри, але вона не брала трубку. І це налякало мене ще більше.

Зупинивши машину біля нашого будинку, я кинувся до дверей.

- Кіро, доню, ти де?! - почав кликати я, заскочивши у будинок.

- Я на кухні, тату, - почувся голос доньки і це трохи мене заспокоїло.

Забігши на кухню, я побачив картину маслом. На столі стояло кілька великих мисок з варениками і сметана, а за ним сиділи Кіра та Регіна. Цілі, неушкоджені і схоже, що дуже задоволені собою.

Я дивився на них і не знав, чого хочу більше. Обійняти їх чи прибити на місці за те, що вони так мене налякали і мало не довели до інфаркту.

- Кіро, ти нічого не хочеш мені пояснити? - суворо поцікавився я, уважно поглянувши на доньку.

- Тату, я просто хотіла, щоб ти провів час з нами з Регіною. Дивись, як ми багато вареників наліпили. Навіть з креветками є... Крім того, я не хотіла, щоб ти був з якоюсь старою жабою, бо вона справжня хижачка! - видала Кіра, впевнено дивлячись на мене.

- Яка " хижачка"? Яка ще " жаба" ? - перепитав я, бо нічого не зрозумів.

- Регіна казала, що ти зустрів якусь свою дуже стару подругу в кафе.

- Вероніка?! Та яка ж вона хижачка? Вона досить мила і приємна... - розгублено відповів я.

- Це ти так думаєш, а я впевнена, що вона хижачка, бо хто ще буде чіплятися до одруженого чоловіка на очах у його дружини? Мені Регіна все розповіла, - сердито промовила Кіра.

Я й не підозрював про те, що ці дві красуні вже встигли так зблизитися та потоваришувати.

Треба буде поговорити з Регіною про те, що не про все потрібно розповідати Кірі, бо вона ще дитина.

- Кіро... Ми з Веронікою дуже давно не бачилися... Розумієш?

- Краще б ви з нею взагалі не бачилися... Я її ще не знаю, але вже відчуваю, що вона мені дуже не сподобається. Давай краще їсти вареники, тату. Навіщо нам якась стара хижачка, - видала моя донька.

Від почутого я ледь не гепнувся на підлогу. Схоже моїй доньці дуже подобається Регіна, якщо вона так стоїть за нею горою і готова роздерти на клаптики Вероніку, хоча ще навіть її не бачила.

- Гаразд, дівчата, давайте ваші вареники. Тільки більше не лякайте мене так. Знали б ви, як я мчав додому.