47 Регіна

Повернувшись додому, ми з Кірою вирішили наробити вареників. Перебравши наші запаси, ми стільки різних начинок придумали, що капець.

Крім вареників із сиром, із грибами та з капустою, ми з Кірою вдалися до експериментів і зробили ще й вареники із креветками.

- Ех, шкода, що тато пізно повернеться, - важко зітхнувши, промовила Кіра.

- Він тобі телефонував?

- Так, сказав, що на вечерю не приїде, бо у нього там якісь справи ...

- Здається, що я здогадуюсь, які у нього справи. Готова закластися, що він попхався до своєї древньої знайомої, щоб разом з нею молодість позгадувати, - пробурчала я, згадавши ту Вероніку.

- Якої ще знайомої? - поцікавилась Кіра.

Після того, як я розповіла про те, як ця нахабна жаба волохата зіпсувала наш з Артемом похід в кафе, і що через неї я ще й голодною залишилася, Кіра дістала з кишені телефон і зателефонувала своєму татові.

Почувши, що вона йому сказала, я вже хотіла втрутитися, але дівчинка так на мене зиркнула, що я передумала.

- Все. Зараз тато буде вдома, - задоволено промовила Кіра, ховаючи телефон у кишеню.

- Ага, приїде і нас з тобою приб'є за такі жарти, - важко зітхнувши, промовила я, згадавши про те, що сьогодні вже отримала від нього свою порцію нотацій і більше не хотіла.

- Не хвилюйся, Регіно. Це ж була моя ідея. Ти тут ні до чого. А мене він не приб'є, бо я ж його рідна кровиночка, - хитро посміхнувшись, відповіла Кіра.

- Якщо сильно кричатиме та психуватиме, то ми з тобою завжди можемо вдати, що захворіли і давити на його жалість, - запропонувала я.

- Гарна ідея, Регіно. Залишимо її в якості запасного  плану.