Дорогою додому мій бос всю дорогу невдоволено бурчав, бо я якось не так поводилася і розмовляла з тією його дуже старою знайомою.
Капець. І де він бачив таку дівчину чи жінку, яка б побачивши справжню породисту хижачку біля свого хлопця чи чоловіка, чемно їй посміхалась і була б милою?
Теж мені крутий і суворий бос... Такого правильного, наївного і довірливого чоловіка, як Артем Горський, вдень з ліхтариками не знайдеш.
Мій фіктивний чоловік почав свої нудні нотації про мою поведінку довгого язика без гальм, але я його не слухала.
Точніше, я робила вигляд, що все слухаю і навіть інколи покірно кивала, погоджуючись з чимось, щоб його задобрити, а сама думала над своїм геніальним планом.
Мій бос підвіз мене додому, а сам повернувся на роботу в офіс. Я вирішила швиденько щось кинути в рот і мчати назад до школи, бо треба було зібрати більше достовірної інформації про жертву. Тьфу! Тобто про майбутнього хлопця нашої Кірочки.
Бакс безсоромно дрих на дорогущому дивані у вітальні, а довкола нього валялись крихти від печива з горішками і сухариків. А на підлозі лежала порожня пачка з-під горішків.
Дивлячись на цього малого бешкетника, я посміхнулась. Схоже, що в домі у Гірських він чудово облаштувався і прижився.
Навіть не просто прижився, а почувався справжнім господарем і зовсім не соромився красти все, що його цікавило і тягти у свій склад, що знаходився у моїй шафі.
Я не стала будити свого непосидючого улюбленця, щоб він зараз не створив для мене якихось додаткових проблем і тихенько пішла на кухню, щоб швиденько перекусити.
В школу я повернулась дуже швидко і навіть одразу знайшла свій об'єкт для спостережень. Точніше, майбутнього хлопця Кіри.
Правда, цей щасливчик ще нічого про це не знав, але то вже дрібниці. Нікуди він від нас не подінеться. Принаймні, я зроблю для цього все можливе.
Я помітила, як Вадим разом зі своїми друзями пішов в спортзал на тренування із баскетболу і не привертаючи до себе уваги, попленталася за ним.