39 Регіна

Наступного ранку я взялася за втілення в життя нашого секретного хитрого плану. Шкільне подвір'я зустріло мене гулом голосів, ароматом кави з автомату і напруженою атмосферою перед першим дзвоником.

Я стояла біля головного входу в довгому тренчі, з блокнотом в руках і сонцезахисними окулярами на носі.

​Операція "Ревнощі" офіційно стартувала.
​Я уважно сканувала натовп учнів. Мені потрібні були троє: не просто симпатичні хлопці, а справжні актори другого плану. У них повинна бути гарна спортивна зовнішність, впевнена хода, розумний  погляд, бо дурні нам не треба і бажання заробити легкі гроші без зайвих запитань.

​Першим кандидатом став високий блондин на ім'я Денис. Він саме хвалився друзям якимись кросівками. З першого погляду на нього я зрозуміла, що хлопець він кмітливий і нам ідеально підійде.

Я підійшла до нього, рішуче зняла окуляри і зробила своє найкраще обличчя бізнес-леді.

- ​Привіт. У мене є до тебе ділова пропозиція. Приділиш мені кілька хвилин?

​Денис кілька разів кліпнув  очима, а його друзі замовкли, прислухаючись до нашої розмови.

​- А що треба робити? Якщо щось погане, то я пас, - промовив хлопець, щойно ми з ним відійшли від його компанії.

- Слухай сюди. Твоя задача - три дні поспіль дивитися на мою падчерку Кіру Горську так, ніби вона єдине світло в кінці тунелю. Носити її рюкзак, сміятися з кожної дурниці і казати, яка вона неймовірна. Плачу одразу і готівкою, - сказавши це, ​я витягла з кишені м'яті купюри, які вчора врятувала від Бакса.

 Денис подивився на гроші, на мене.

- ​А... а битися доведеться? - обережно уточнив він.

- ​Хіба що за окрему плату можу попросити вдати бійку. Ну що, берешся?

​- Звучить як легкі гроші, - ущипнув себе за підборіддя Денис. - Але я думаю, що мій друг Максим теж захоче. З таким завданням він легко впорається.

​Так я отримала першого і другого учасника нашого плану. Максим одразу погодився, зацікавлений перспективою фінансової незалежності.

​З третім кандидатом все виявилося складніше. Нам потрібен був хтось серйозніший для контрасту. Якийсь трохи загадковий одинак. Я швидко знайшла підходящу кандидатуру. Хлопець сидів на підвіконні у навушниках і читав книжку.

​Я підійшла і різко  поставила біля нього свою сумочку. Від неочікуваності парубок здригнувся і витяг навушники.

- ​Хлопче, хочеш заробити кругленьку суму, не напружуючись.

- ​У мене зараз екзистенційна кризу, - відповів він, уважно мене роздивляючись.

- ​Ідеально! - зраділа я і тицьнула йому в руки аванс. - Твоя роль - дивитися на всіх скептично, а на Кіру Горську - теплим, розуміючим поглядом поета - романтика.

​Хлопець подивився на гроші, замислено покрутив їх у пальцях і кивнув:

-  Поетом - романтиком я ще не був, але можу спробувати. Згоден.

​Зібравши всю трійцю біля лавки під старим дубом, я проводила міні-інструктаж, коли раптом за спиною пролунав знайомий холодний голос:

- ​Регіно? А ти що тут робиш?

​Я завмерла, дуже повільно обернувшись і  побачила Артема, який стояв біля своєї машини з папою документів у руках. Схоже, що він приїхав до школи з якимось організаційним візитом, а натрапив на мене, яка "наймає" хлопців для секретної операції.