36 Регіна

Після всього пережитого стресу і сорому, я  вирішила, що треба негайно лікуватися походом до салону краси.

Крім того, мені треба було щось зробити зі своїм зелененьким волоссям, бо вже трохи набридло шокувати людей  яскравою зовнішністю.

Ми з Кірою домовилися, що я заберу її зі школи після уроків і ми разом поїдемо наводити красу.

Мій фіктивний чоловік поїхав на роботу, падчерка відправилась до школи, а я відразу після сніданку взялася за пошуки одного хвостатого негідника, який вранці мало не довів мене до сказу і серцевого нападу.

- Бакс! Краще сам йди до мене, бо як знайду, то мало не здасться! - порадила я.

Але гадський паскудник, наче крізь землю провалився. Я обшукала весь дім окрім кімнати свого боса.

Не вистачало ще нових проблем на свою п'яту точку знайти. Крім того, я була стовідсотково впевнена у тому, що Бакса там немає.

Мій єнот дуже рідко з кимось товаришував. Он Кіра чим тільки не заманювала його до себе, хвостатий хитрюга брав у неї смаколики і втікав, навіть не даючи себе погладити.

Я вирішила, що Бакс втік в сад і там десь заховався. Пошукала його там, але так і не знайшла.

Стомившись, я випила чаю з імбирним печивом і навівши будильник на телефоні, лягла на  кілька годин подрімати.

Прокинувшись, я Бакса так і не побачила. Малий шкідник знав, що отримає від мене на горіхи, тому вирішив залягати на дно.

Швиденько зібравшись і зробивши макіяж, я поїхала в школу за Кірою. Дівчинку я помітила одразу, щойно вийшла з машини.

Кіра стояла на сходах біля входу у школу і дивилася, мов зачарована, на високого симпатичного блондина. Схоже, що це був один із її однокласників.

- Привіт! Давно чекаєш? - промовила я, підійшовши до дівчинки.

- Ні, у мене щойно останній урок закінчився, - спохватившись, відповіла Кіра.

- Поїхали спершу в кафе. Пообідаємо, в тоді вже поїдемо наводити красу, бо голодна дівчина - це нещасна дівчина, - сказала я, посміхнувшись.

- Добре. Чесно кажучи, я і справді вже  зголодніла, - промовила Кіра.

Щойно ми з нею сіли в авто, я одразу взялася за допит з пристрастями.

- Так, Кіро, зізнавайся, хто цей блондинчик, на якого ти задивлялась?

- Ні на кого я не задивлялась ... - зашарівшись відповіла дівчинка.

- Ага, не задивлялась... Це ти татові можеш розповідати, а мене не проведеш. Давай, колися. Що то за красунчик?

- Це Вадим Савченко... Він навчається в паралельному класі, - здалася Кіра, важко зітхнувши.

- І чому це ти зітхаєш ?

- Бо у Вадима вже є дівчина... Та він ніколи і не гляне на мене, - похнюпившись, відповіла дівчинка.

- Не варто себе недооцінювати, Кіро. Ми зараз як наведемо тобі красу, то цей Вадим  буде за тобою хвостиком бігати і у нас вдома пороги оббивати.

- Я в цьому дуже і дуже сумніваюсь... Я для його дівчини не конкурентка. Ти просто її не бачила, Регіно.

- Не думай про це. Раз за справу берусь я, то вважай Вадим вже у тебе в кишені, - запевнила я Кіру.