32 Регіна

Я вилетіла в коридор, на ходу зав'язуючи халат. Бакс сидів метрів за десять від мене. У зубах він тримав мої нові трусики, мереживні, ніжно-рожеві, з бирками.

- Баксе, - сказала я дуже лагідно. - Давай поговоримо як дорослі. Ти віддаєш мені річ, а я тобі маршмелоу.

Він схилив голову набік, ніби зважував пропозицію, а тоді невдоволено фиркнув.

- Це вже не смішно! - суворо промовила я, дивлячись на малого кудлатого хулігана.

Бакс, судячи з усього, вважав інакше. Він зірвався з місця й помчав до сходів.

- Ні-ні-ні! Стій! Там паркет, я не... А-а-а!

Я рвонула слідом за ним у шкарпетках і мало не гепнулася на паркеті, який вчора покоївка старанно натерла до блиску.

Із першого поверху долинуло дзвінке "цок-цок-цок" кігтиків по плитці.

Я збігла сходами, тримаючись за поручень, як альпіністка. У вітальні Бакс уже сидів на спинці дивана і дивився на мене зверху вниз. Трусики звисали з його рота, як справжній трофей.

- Добре, - промовила я і вирішила діяти іншими методами. - Хотіла тихенько підкрастися і спіймати цього хвостатого злодія.

Я завмерла на місці, щоб не злякати його, а потім стрибнула.

Бакс виявився швидшим. Я приземлилась на диван усім тілом, стиснувши в руках подушку. Єнот уже сидів на каміні й, здається, зловтішно посміхався. Якби міг, то ще й дулі тикав.

- Ти мене ображаєш, - сказала я, - Я тебе годую, чешу тобі пузико, а ти ось так? Невдячний паскудник!

Бакс на це не відповів. Він, як справжній професіонал, зістрибнув на підлогу і дременув на кухню.

Я кинулась за ним. На кухні в цей час панувала справжня ранкова ідилія: сонце, чисті стільниці, а на столі стояла ваза з фруктами. Бакс заскочив на стілець, зі стільця на стіл, зі столу... в раковину.

Я завмерла.

Я десь читала, що у єнотів є сильний дослідницький інстинкт. Схоже, що у цього пухнастого паскудника ще й злодійський інстинкт сильний. Раніше я закривала на це очі, але красти у господині - це вже занадто.

Єнот подивився мені просто в очі, не кваплячись опустив трусики в раковину і відкрив лапою кран.

- НІ!

Я кинулась до нього, посковзнулась на плитці, схопилась за стільницю, щоб не впасти.. Бакс вистрибнув з раковини і понісся до дверей у сад. Із трусиків текла вода, а на підлозі лишалась мокра доріжка.

- Бакс! Віддай!

Я вибігла за ним в сад у халаті, босоніж по росі, з розтріпаним волоссям. Підозрюю, що я виглядала так, наче щойно втекла з психлікарні, бо садівник, що підстригав кущі біля воріт, завмер з секатором в руках і відкритим ротом.

Де він ще побачить, як дівчина намагається наздогнати єнота і забрати у нього свої труси.

- Доброго ранку, - кинула я, пролітаючи повз нього. - Не звертайте уваги! Це лише ранкова пробіжка!

Садівник мовчки кивнув, але все ж продовжив витріщатися.

Бакс  виліз на розлогу яблуню і вмостився на гілці, як на троні. Трусики він накинув на гілку поруч. Мабуть вирішив, що їх треба просушити.

- Баксе, - сказала я, стоячи під деревом і впираючи руки в боки. - Пропоную обмін. Три маршмелоу або навіть п'ять. Але ти зараз же спускаєшся.

Єнот навіть вухом не повів.

- Сир? Курячі шийки? Ти ж їх так любиш!

Тиша. Лише зверху долинало задоволене пирхання.

Я зітхнула, закотила рукави халата й полізла на дерево. Раніше мені здавалося, що лазити по деревах я вмію. Мабуть, це було тоді, коли мені було вісім. Зараз мені було двадцять чотири і  на мені були  пухнасті капці і халат.

На третій гілці я вже трималась обома руками й ногами, шепочучи молитву. А гадський Бакс, схопив трусики і перестрибнув на сусіднє дерево.

- Стій, капоснику! Ти що, мене дражниш?!

Із самого низу почувся дзвінкий голос:

- Регіно, що ти робиш на дереві?

Я глянула вниз. Під яблунею стояла Кіра, в піжамі з єдинорогами і з чашкою какао в руках. Поруч з нею, дивлячись на мене, як на рідкісне видовище, стояв мій бос.

Він стояв під яблунею, у спортивних штанах і футболці, трохи розтріпаний після сну, з чашкою кави. Артем подивився на мене, потім на Бакса, потім знову на мене. Куточки його губ нервово сіпнулись.

- Регіно, - сказав він дуже спокійно. - Ти... там нормально?

- Чудово! - крикнула я, стискаючи гілку так, що побіліли пальці. - Просто... проводжу ранкову зарядку. Розминаюсь...

- Зарядку в халаті, - уточнила Кіра.

- Стиль у мене такий.

У цей момент Бакс, мов у фільмі, ефектно спустився зі свого дерева, підійшов до Артема і з гордим виглядом поклав мої рожеві мереживні трусики прямо до його ніг.

Запала мертва тиша. Навіть птахи, здається, замовкли і мухи з бджолами перестали літати.

Артем поглянув спершу на трусики, потім на мене.

- Це... - почав він.

- Ні! - заверещала я, ледве не впавши з гілки. - Не підіймайте! Не дивіться! Це взагалі не моє! Це... це Баксове!

- Баксове? - Кіра зайшлася сміхом так, що ледь не розлила какао. - Бакс носить мереживо? Тату, ти бачив? Він такий стильний!

Артем закашлявся, відвернувся і закрив обличчя рукою. Його плечі помітно здригались.

Трясця! Ну за що мені все це?! Я навіть не уявляю, що зроблю з цим хвостатим негідником, коли спіймаю.

Наступної миті гілка під моєю ногою тріснула.