31 Регіна

Як на зло, я ніяк не могла заснути. Лягла в ліжко ще об одинадцятійгодині, але сон все не йшов.

Натомість у мою мудру голову лізли дуже непідходящі думки про мого боса. І не тільки думки, а ще й картинки, які я дуже хотіла забути. Як  Артем Горський стояв у дверях з рушником на бедрах, а по його торсу стікала вода.

Йой! Ну чому я не відвела погляд?! Хоча б для пристойності! Стояла там і витріщалась на нього, як на сьоме диво світу. Ой, дурна...

Я крутилася з боку на бік, а потім лягла на спину і вирішила рахувати овець, щоб хоч якось відволіктися. На п'ятій вівці я знову згадала його широкі плечі, міцні руки і бісові кубики преса. Знову вилаявши себе, я застогнала і накрилася подушкою.

- Регіно, ти ж серйозна і відповідальна дівчина!  - сказала я сама собі. - У тебе контракт! Ти тут працюєш! Не можна думати про боса в такому ключі! Краще думай про гроші, які він тобі платить.

Ааа!!! Та скільки можна?! Треба думати про щось інше. Про все що завгодно, аби тільки не про Горського.

Це все від недосипу і нервів! Я просто перенервувала через Кіру, от і лізе в голову всяка нісенітниця! Аж самій соромно.

Годинник показував другу ночі, а потім і третю. Я вже встигла двічі випити води, один раз вийти в коридор і прислухатися, чи не ходить хтось по будинку, і навіть тихенько збігати на кухню за нічним перекусом.

Десь під ранок я нарешті заснула, але краще б я цього не робила.

Мені наснилося, що ми з Кірою на кулінарному шоу. Я в білому фартуху, з ложкою в руках, а Кіра сидить за столом журі в окулярах і з дуже серйозним виразом обличчя.

- Сьогоднішнє завдання, - оголосила вона, - приготувати десерт для чоловіка своєї мрії!

І тут у студію зайшов Артем. У рушнику. З мокрим торсом. І з табличкою на шиї "Головний інгредієнт".

- Регіно, з чого почнемо? - запитав він і підморгнув мені.

- З... з... з... - я не могла вимовити жодного слова, а моє обличчя палало так, що я була червона, наче маківка.

- Регіно, час іде! - постукала Кіра по столу. - У тебе три хвилини!

Я схопила міксер і в паніці почала збивати все підряд. Борошно, яйця, цукор! Усе летіло в різні боки, а Артем стояв поруч і сміявся.

- Регіно, а ти впевнена у тому, що зараз робиш? - спитав він.

-Звісно, що впевнена! - відповіла я.

- Дискваліфікація! - раптом оголосила Кіра і вдарила молотком по столу. - За те, що витріщалася на свого боса! Мінус п'ять балів і мінус зарплата!

- Це несправедливо! - закричала я. - Я нічого не робила!

- Робила і будеш покарана! - суворо промовив Артем Горський, тицяючи у мене пальцем.

А тоді мені на голову впав якийсь мішок і мені стало нічим дихати.

- ААА! - закричала я і прокинулася.

Я лежала на ліжку, а у мене на грудях розмістився Бакс власною персоною. Ще й вперто сунув свою мордочку мені в обличчя.

- Баксе, от тільки тебе мені зараз тут не вистачало. Дай мені кілька хвилин прийти до тями і я дам тобі снідати. Домовилися? - промовила я, обережно зсовуючи єнота із себе.

Мій нахабний домашній улюбленець невдоволено фиркнув, дивлячись на мене.

- Чого психуєш? Сам винен. Треба було лазити по мені, коли я спала. Знаєш, як я через тебе злякалася? Мало серце не вискочило.

Бакс невдоволено заскочив із ліжка, схопив мої нові трусики, які я вчора купила,  і рвпнув з ними в коридор.

- Бакс! Негідник волохатий, повернись назад! Негайно! - заголосила я, підскочивши з ліжка і хапаючи свій халат.