30 Кіра

Звісно, що я все ще сердилася на Регіну, але вирішила дати їй шанс. Я дуже хотіла вірити у те, що вона справді хороша людина та щиро бажає мені допомогти.

Якщо подумати, то стосунки мого тата і мачухи одразу виглядали досить дивними. Вони жили в різних кімнатах і геть не були схожі на закохану парочку, яка щойно одружилась. Дивно, що я сама ні про що не здогадалася.

Регіна була зовсім не схожа на жодну з тих дівчат, з якими зустрічався мій батько. Ті дурні кури намагались вдавати із себе чарівних принцес і розповідали про те, якими хорошими матерями вони можуть для мене стати.

Я не вірила жодному їхньому слову і влаштовувала їм такі приколи, що всі татові стосунки закінчувалися дуже швидко.

А Регіна не намагалась вдавати із себе когось ідеального. Вона просто була собою. Галасливою, веселою, самовпевненою, непосидючою і завжди знала, як змусити інших робити так, як вона хоче.

Навіть в ситуації зі школою все склалося саме так, як вона і казала. Щойно вона пригрозила директорці школи, що вони залишаться без їхнього найбільшого спонсора, як все одразу змінилося.

Фактично за кілька днів я перетворилася мало не на найкращу ученицю школи. Мене хвалили всі вчителі, закривали очі на  мої помилки і навіть почали ставити в приклад іншим учням.

Від таких метаморфоз я сама була в шоці. Навіть Сонька зі своїми пришелепкуватими подружками тепер почали обходити мене десятою дорогою.

Звісно, що мій правильний тато прочитав нам із Регіною довгі і нудні нотації, що не можна досягати чогось за допомогою шантажу і тиску, а потрібно все робити власними силами, бо так не чесно, але то таке...

Методи Регіни мене цілком влаштовували і  приносили свої плоди. Якщо я раніше ненавиділа ходити до школи, бо почувалась там некомфортно і мала постійні конфлікти із тією дурепою, Сонькою та її бандою, то зараз я з радістю туди йшла, бо почувалась якщо ще не королевою, то принцесою точно.

Тато від цього був не в захваті, бо типу не можна користуватися своїм становищем, але оскільки його перестали щодня смикати і викликати до школи, то він трохи пробурчав, але все ж змирився.

Також мені було дуже цікаво дізнатися про те, що Регіна підібрала Бакса ще зовсім маленьким. Знайшла біля якогось смітника. Малюк виглядав хворим і майже не рухався.

Вона віднесла його до ветеринара і той йому допоміг. Виявилося, що єнотик з'їв щось не те.

Регіна не захотіла його нікому віддавати, бо полюбила з першого погляду і залишила собі.

Я дивилася на ті фото і милувалася тим, яким гарнесеньким і класним він був.