29 Артем

Я стояв під гарячим душем і намагався змити з себе весь цей довгий, виснажливий день. Вода стікала по плечах, а в голові крутилися цифри контрактів, зустрічі й думки про Кіру. Остання, як завжди, була найважливішою. 

Раптом почув стукіт у двері. Спочатку тихий, потім — наполегливіший. Я зітхнув, загорнув рушник навколо стегон і, не встигнувши навіть нормально витертися, пішов відчиняти.

Відчинив двері і ледь стримав посмішку. На порозі стояла Регіна, з широко розплющеними очима та з таким виразом обличчя, ніби вона щойно побачила привида. 

- Регіно, ти щось хотіла? - спитав я якомога спокійніше, і намагаючись не розсміятися.

Вона почервоніла, як стиглий помідор, але погляд так і не відвела. Це виглядало дуже кумедно.

Потім моя фіктивна дружина почала щось мимрити про важливу розмову. Я пропустив її всередину. А коли Регіна розповіла про те, що донька все підслухала, у мене всередині все обірвалося.

Вилаявшись, я провів рукою по мокрому волоссю. Саме цього я й боявся. Кіра - розумна дівчинка, але вона надзвичайно вразлива. Якщо вона подумала, що Регіна просто грала роль, то це могло все зіпсувати.

Але Регіна, на щастя, вже встигла владнати цю складну ситуацію. Вона говорила так щиро, з такою тривогою в очах, що я їй повірив.

- Добре, що ти змогла все владнати, - сказав я, видихнувши з величезним полегшенням. - Сподіваюсь, ви з Кірою скоро потоваришуєте по-справжньому.

Регіна кивнула, а потім ляпнула таке, що я ледь не зареготав уголос:

- ...піду трохи подивлюсь перед сном якийсь торс... Ой! Тобто серіал.

Я не втримався. Посмішка вирвалася сама собою.

- Я думаю, що на торс ти вже достатньо надивилась. Принаймні на мій, - підколов я її, не приховуючи задоволення.

Її обличчя стало ще червонішим. Регіна почала обурюватися і говорити щось про "чемних дівчат"і "мозолити очі торсами", а потім рвонула з кімнати, наче за нею гнався сам чорт.

Я зачинив за нею двері й голосно розсміявся. Вже давно я так не веселився. Ця дівчина постійно мене дивувала. Вона була такою справжньою, щирою, з цим своїм смішним сором’язливим бурчанням і постійними витівками, що я не міг не звернути на неї уваги.

Я підійшов до вікна й подивився в темряву. У грудях з'явилось дивне, тепле відчуття. Не просто полегшення через Кір, а щось значно більше. 

"Обережніше, Горський, - подумав я, усміхаючись сам до себе. - Ти ж обіцяв собі, що це буде тільки для доньки. Але ця "мачуха" чомусь дедалі частіше з’являється в голові не лише в ролі няні..."

Я витер волосся рушником і ліг на ліжко, все ще посміхаючись. Завтра Кіра й Регіна збираються разом готувати десерт. Цікаво, що з цього вийде.

Але одне я знав точно: з появою Регіни в нашому домі стало набагато  веселіше та галасливіше. Один Бакс тільки чого був вартий.

Якось я впіймав цього малого капосника за пранням моєї улюбленої краватки, яку я придбав в Італії, коли літав тут у відрядження.

І коли тільки цей пухнастий шибеник встиг поцупити її у мене із гардеробної?

Зрозумівши, що краватці приснився капець, я важко зітхнув, але не став його сварити.

Малюк з таким завзяттям займався пранням і так невдоволено на мене зиркав, що я приніс йому свою домашню футболку, подумки прощаючись з нею.

Єнот спершу недовірливо поглядав на мене, але потім швидко вихопив футболку і  продовжив своє прання, а я зняв це на відео, щоб потім показати друзям.