27 Регіна

Я чудово розуміла все те, що зараз відчувала Кіра, дізнавшись правду про моє справжнє місце в цьому домі.

Бідолашна дівчинка почувалася зрадженою і обдуреною. Я б і сама так почувалась на її місці.

Але не дивлячись на те, що я отримувала гроші від Артема Горського, я справді хотіла допомогти Кірі і підтримати її.

- Так, це правда, що твій батько найняв мене виконувати роль мачухи. Але це зовсім не впливає на моє ставлення до тебе, Кіро. Ти справді мені подобаєшся і я хочу потоваришувати з тобою. Відчини двері і ми з тобою сядемо і спокійно про все поговоримо, - спробувала я достукатися до дівчинки.

- Так я тобі і повірила! Не відчиню! Забирайся геть!

- Кіро, давай поговоримо, як дорослі і розумні дівчата.

- Іди до біса, Регіно! Я не хочу з тобою розмовляти!

Зрозумівши, що мої вмовляння абсолютно не діють, я вирішила кардинально змінити тактику.

- Ну, що ж... Добре... А я саме хотіла розповісти тобі про те, що сказав твій тато, коли спробував наш пиріг. А ще я хотіла показати тобі фотки Бакса, коли він був маленьким і розказати, як він у мене з'явився. А ще я збиралась показати тобі свою бесбольну битку. Але якщо ти не хочеш, то я піду спати. Здоровий сон ще нікому не шкодив, - промовила я, вдаючи, що йду геть.

- А у тебе справді є бейсбольна бита і фотки крихітного Бакса? - поцікавилася Кіра, відчинивши двері.

Дівчинка виглядала дуже засмученою і заплаканою. Я підійшла до неї і міцно обійняла.

- Кіро, я розумію, що тобі важко довіритись мені особливо після того, що ти дізналась. Давай я просто спробую довести тобі свою щирість, а ти з часом сама вирішиш, чи варто мені довіряти.

- Домовилися, - промовила Кіра.

У мене серце розривалося, коли я дивилася на цю заплакану дівчинку, бо я розуміла, як їй боляче і важко.

Вона ще така юна, вразлива, в вже фактично залишилася без мами.

- Чудово. Тоді біжи вмивайся, витирай шмарклі і ходімо до мене в кімнату.

- Я зараз ... Але не думай, що я так швидко тобі пробачу, - сказала Кіра, поспішаючи до своєї ванної кімнати.

Я дочекалась, коли Кіра повернулась і ми разом з нею пішли до мене.

- Ось вона моя захисниця і помічниця! - з гордістю промовила я, простягнувши Кірі свою битку.

- Ого... А вона важкенька, - захоплено промовила дівчинка.

- А то... Якісна! Міцна!

- Регіно, а ти била нею когось чи тільки лякала? - поцікавилася Кіра.

- Тільки лякала. До бійки ще діло не доходило, - сміючись, відповіла я.

 - А що сказав тато про наш пиріг, коли спробував його? - неочікувано запитала дівчинка.

- Він сказав, що це неймовірно смачно і що ми з тобою великі молодчинки. А також він дуже зрадів, коли почув, що ми з тобою планували ще щось смачненьке приготувати разом.

- Серйозно?!

- Так! Твій тато був у справжньому захваті і з'їв аж три шматки пирога. Уявляєш?!

- Ого! Аж цілих три шматки!

- Так!

- Давай і завтра щось приготуємо разом, коли я повернуся зі школи.

- Давай! І я навіть знаю що! Є дуже смачний десерт, який надзвичайно простий  у приготуванні. Це вафельний торт.

- Вафельний торт? А що це таке?

- Кіро, ти що ніколи його не їла? - шоковано поцікавилася я.

- Ні...

- Капець! Будемо завтра це виправляти!