26 Регіна

Отримавши від Артема добрячий наганяй за самоуправство в школі, я таки розігріла йому вечерю і навіть заварила чай.

Все ж, він мій бос і досить щедрий. Та й умови роботи у нього просто розкішні. Тому я вирішила його трохи задобрити. Всі ж знають, що ситий чоловік - задоволений чоловік.

- Артеме, ми з Кірою спекли сьогодні пиріг . Спробуєш? - запропонувала я, показуючи наш шедевр.

- Як я можу відмовитись, коли моя дитина вперше щось намагалась спекти, - посміхнувшись, промовив мій буркотливий бос.

- Кіра - дуже хороша і мила дівчинка. Тільки їй не вистачає ще трохи впевненості, але над цим ми попрацюємо, - сказала я, ставлячи на стіл перед Артемом тарілку з пирогом і чай.

- Попрацюйте, тільки не перестарайтесь, бо зайва самовпевненість теж заважає і може створити зайві проблеми в житті, - знову почав нудити мій фіктивний чоловік.

- Ми зробимо все так, як ти скажеш, - пообіцяла я, щоб потішити боса.

- Дуже смачний пиріг. Я вже й забув, коли їв щось подібне. Ви молодці, дівчатка. Дякую, - задоволено промовив Артем, додаючи вже другий шматок пирога.

- Рада, що тобі сподобалося. Ми з Кірою дуже старались. Якось ще спробуємо приготувати разом щось смачненьке.

- Це було б чудово. Я дуже радий, що ти змогла знайти спільну мову з моєю донькою. У Кіри досить непростий характер...

- Кіра класна і справді мені подобається, посміхнувшись, промовила я.

І це було правдою, бо ця дівчинка була справжньою, щирою і відкритою. Якби у мене була власна дитина, то я б хотіла, щоб вона була схожою на неї.

- Я радий це чути. Кірі дуже не вистачає матері, - важко зітхнувши, сказав Артем.

Хоч мені було капець, як цікаво, де мама Кіри і що сталося, але я не стала нічого про це запитувати. Якщо захоче, то сам про це
колись розповість. Я не любила, коли лізли до мене в душу і не робила так з іншими.

Артем, ще раз подякувавши, пішов до себе в кімнату, а я пішла на пошуки Кіри, щоб розповісти, що її тато в захваті від нашого спільного кулінарного шедевра.

Виявилося, що Кіра була у себе в кімнаті, бо звідти долинала гучна музика.

Підійшовши до дверей, я постукала.

- Кіро, це я. Хочу тобі про щось розповісти, промовила я.

- Забирайся геть! Я все знаю! Я думала, що ти справді хвилюєшся за мене і хочеш дружити, а ти... Ти просто відпрацьовуєш гроші, що тобі платить мій тато!

Почувши це, я подумки вилаялася. Як же важко мати сім'ю навіть фіктивну. Тільки з чоловіком все владнала і заспокоїла його, як вже почалися проблеми з падчеркою. Триндець якийсь... І що мені тепер робити?