24 Артем

Сьогодні у мене був досить важкий і насичений день, тому додому я повернувся значно пізніше ніж зазвичай і жахливо стомлений.

Проходячи повз вітальню, я почув жіночий плач. У мене все всередині перевернулося догори дригом від хвилювання. Невже щось сталося поки я був на роботі?

Відчинивши двері, я зазирнув туди та так і закляк на порозі. Кіра разом із Регіною сиділи на дивані, обійнявшись і гірко плакали. Це виглядало дуже дивно і незвично.

- Дівчата, що сталося? Чому ви обох плачете? - оговтавшись, запитав я.

- Тату, тут таке робиться... - витираючи сльози, промовила Кіра.

- Це просто повний капець, - сказала Регіна, схлипуючи.

- Розповідайте, - схвильовано промовив я, зайшовши в кімнату і сівши поряд з ними на дивані.

- Він ... Він повний козел! Як тільки цей гад міг так вчинити? - промовила моя донька, поглянувши на мене.

- Хто він? І що зробив? - розлючено запитав я, вже уявляючи собі, що зроблю з тим малим паскудником, що образив мою дитину.

- Цей гад зрадив їй! Ще й з її найкращою подругою ! Уявляєш?! Я б йому обидві ноги биткою за таке перебила ! - сказала Регіна, поглянувши на мене.

Дідько! Оце так справи. Виявляється, що якийсь дрібний йолоп зрадив моїй дочці з її найкращою подругою, а я навіть не знав про те, що у неї була найкраща подруга, не кажучи вже про хлопця.

Який же я жахливий батько. Треба негайно все змінити і більше часу приділяти доньці.

- Кіро, не плач, доню. Ти дуже гарна і той йолоп ще сто разів пожалкує, що так вчинив, - спробував я заспокоїти дівчинку.

- До чого тут я, тату? Це Ерік зрадив Серені, - відповіла Кіра, витираючи сльози.

- Що?! Який ще Ерік?! - нічого не розуміючи, перепитав я.

- Артеме, схоже, що ти не так все зрозумів. Ми з Кірою дивилися молодіжний серіал, - сказала Регіна.

Серіал?! Та у мене мало серце не стало від хвилювання. Я вже був готовий відірвати голову якомусь дрібному засранцю, бо він образив мою доньку. А вони, виявляється, дивилися якийсь дурнуватий серіал. Ці дівчата точно мене зі світу переведуть.

- Раз у вас все добре, то я піду знайду собі щось перекусити, - промовив я, встаючи з дивана.

- Зачекай, любий, я розігрію тобі вечерю, - промовила моя підозріло турботлива фіктивна дружина.

Знаючи Регіну, я був більше, ніж впевнений у тому, що або вона щось хоче від мене, або   вже встигла щось накоїти.