23 Регіна

Я дуже розчулилася і навіть мало не розревілась, коли Кіра подякувала мені і вибачилася за те, що пофарбувала моє волосся.

Мені взагалі дуже рідко хтось за щось дякував. Через свій вибуховий характер я важко знаходила спільну мову з іншими людьми і у мене було дуже мало друзів.

- Слухай, Кіро, а давай забабахаємо пиріг! Я знаю один крутий рецепт. Моя мама часто його готує. Називається " Бідний студент", - запропонувала я, коли ми з нею вже майже закінчили обідати.

- Я не проти... Тільки я готувати зовсім не вмію, - відповіла Кіра.

- Та я теж ще той кухар, але кілька простих страв я вмію смачно готувати. Це одна з них. Хочеш навчу?

- Так! А чому цей пиріг називається " Бідний студент"? - запитала дівчинка, прибираючи тарілки зі столу.

- Я думаю, що це тому що рецепт простий і дешевий, бо студентам завжди не вистачає грошей, - сміючись, відповіла я.

Я займалася пирогом, а Кіра стояла поряд і записувала рецепт і мої пояснення у своєму телефоні. 

Також я розповідала Кірі про свої студентські роки, постійні підробітки під час навчання і різні кумедні моменти, що траплялися зі мною чи з моєю подругою.

- Весело вам було. Я теж хочу швидше стати студенткою, бо ця школа вже дістала, - промовила Кіра, вислухавши чергову мою історію.

- Станеш, але спершу треба закінчити школу. Хоча, Кіро, ти і в школі можеш бути королевою, - відповіла я, посміхнувшись.

- Та яка з мене королева? - важко зітхнувши, сказала Кіра.

- Не говори так. Ти дуже вродлива дівчинка тільки впевненості тобі трохи не вистачає. Значить так, Кіро! Ми зробимо з тебе королеву. Всі хлопці в школі будуть твої.

- Які там хлопці ... Вони на мене навіть не дивляться. Їх цікавлять такі дівчата, як та дурепа Сонька.

- А ти у нас будеш в сто разів кращою за ту жабу Соньку. Це я тобі обіцяю, - впевнено промовила я, ставлячи пиріг у духовку.

- Мені б хоч десяту частину твоєї впевненості, Регіно.

- Все буде. Не хвилюйся. Ми трішки над цим попрацюємо і всі дівки в школі офігіють і будуть тобі страшенно заздрити.

- Коли ти так кажеш, то мені стає якось трохи страшнувато, - усміхнувшись, сказала Кіра.

- Вовків боятися - в ліс не ходити. Все буде добре. Сонька всі очі виплаче і губи скучає від заздрості і злості.