21 Регіна

- Ходімо звідси, Кіро, - промовила я, взявши дівчинку за руку.

Ми вийшли в коридор навіть не попрошавшись. Я й так ледь стримувалася, щоб не висказати тій жабі пихатій все, що я про неї думала.

- Чому ти вступилась за мене? Тато ніколи не ставав на мою сторону ... Він вірив всьому, що йому говорила директорка... - промовила Кіра, коли ми йшли до нашої машини.

- Свого часу мене вигнали з чотирьох шкіл і  не тому, що я погано вчилась чи не відвідувала заняття. Просто я нікому не дозволяла себе ображати і добряче давала на горіхи. Ще з дитячого садочка я зрозуміла, що треба вміти за себе постояти... Мене виховували  мама з бабусею, а свого батька я ніколи не знала. Не встигла я піти в садочок, як діти почали обзивати мене " байстрючкою" і ображали. Вони чомусь вважали себе кращими від мене тільки через те, що у кожного з них був тато. Мої мама і бабуся були надзвичайно добрими, спокійними і зовсім не конфліктними людьми. Вони ніколи не захищались за мною в садочку чи в школі, щоб не створювати зайвих конфліктів. Просто мовчки все вислуховували, а вдома мене просили навчитися вирішувати все мирним шляхом. Але де той мирний шлях, а де я? Зайшовши в кабінет і поглянувши на тебе ту дівчинку, я одразу зрозуміла, що вона тебе спровокувала і робила це не вперше, бо надто вже впевнено почувалась ще й фальшиву сльозу пустила...

- Дякую... І вибач за волосся... - тихенько промовила Кіра.

- Та все нормально... Дрібниці... Я розумію, чому ти так вчинила і боюсь, якби я була на твоєму місці, то мачусі дісталося б значно більше, - усміхнувшись, відповіла я.

- Я боюсь, що директорка зателефонує татові... - важко зітхнувши, сказала дівчинка, сідаючи в машину.

- Не бійся. Я сама йому про все розповім. А ти молодчинка, що не дозволяєш іншим принижувати і ображати себе, сказала я і попросила водія відвезти нас додому.

- Підозрюю, що мій тато з тобою не погодиться, - весело сміючись, відповіла Кіра.