16 Артем

Потанцювавши трохи з Регіною, я встиг помітити, що танцює вона, наче слоненя, бо за кілька хвилин вже встигла відтоптати мені всі ноги.

Треба буде якось обережно домовитися з нею про кілька занять танцями, щоб в майбутньому ми з нею не осоромилися на якомусь заході.

Взявши коктейлі, ми з Регіною вийшли в сад, який був дуже гарно прикрашений гірляндами.

- Тут так гарно, Артеме. Наче в казці, - захоплено промовила моя фіктивна дружина і так мило посміхнувся, що я аж замилувалась нею.

- Так, тут і справді надзвичайно красиво, відповів я. 

- Артеме, а можна і ми так наш сад прикрасимо. Буде дуже круто пити чай в альтанці, закутавшись в плед і читати з книги з телефона. Принаймні я цим дуже хочу зайнятися, - усміхнувшись, сказала Регіна і так на мене поглянула, що я навіть не подумав їй перечити.

- Без проблем. Скажеш слугам, що і як ти хочеш зробити і вони все організують, - відповів я.

- Дякую! Дякую! Дякую! Ти найкращий! - радісно промовила Регіна і чмокнула мене у щоку.

Я так здивувався, що навіть не помітив того, як до нас підійшла моя колишня дівчина Інга.

- Артеме, який сором... Ніколи б не подумала, що ти опустишся до того, щоб одружитися із такою... - сказала вона, показово закотивши очі.

Я навіть не встиг рота відкрити, щоб відповісти їй, як втрутилась Регіна.

- Цікаво з якою це "такою"? - запитала вона, невдоволено піднявши брову.

- Примітивною і пустоголовою... Бо тільки такі дівчата фарбують волосся у яскраві кольори, щоб хоч чимось виділятися і привертати до себе увагу, - відповіла Інга, склавши руки на грудях.

Якого біса Інгу так невчасно принесло сюди?! Все ж так було добре ... Чорти вхопили б її за ногу!

Поглянувши на свою фіктивну дружину, я зрозумів, що її вже не заспокоїти і не відволікти.