14 Артем

Розмовляючи з партнерами по бізнесу, я постійно краєм ока стежив за своєю фіктивною дружиною.

З одного боку я хвилювався через те, що Регіна може щось вичворити і осоромити мене перед усіма, а з іншого - я дуже не хотів, щоб хтось із чоловіків знову запросив її танцювати.

Навіть не знаю чому, але сама лише думка про те, що хтось інший буде до неї торкатися і обіймати, жахливо мене бісила.

Помітивши, що ця зеленоволоса біда підійшла до столів із закусками, я видихнув з полешенням, бо вирішив, що вона буде зайнята і нічого не вчворить.

Але дуже швидко я зрозумів, що зарано розслабився, бо Регіна примудрилась покласти на свою тарілку мало не половину всіх закусок зі столу.

Дідько! Не вистачало ще, щоб хтось зняв це на відео і виклав в інтернет. Дуже вже мені не хотілось прокинутися завтра вранці і дізнатись про те, що я морю голодом власну дружину або ще щось типу цього.

Є ж такі любителі скандалів і пліток, що за мить роздують із мухи цілого слона. А якщо ще й журналісти це підхоплять, то проблем точно не уникнути.

- Ти збираєшся все це з'їсти? - обережно поцікавився я у Регіни, пам'ятаючи про її запальний характер.

Не хотілось, щоб вона влаштувала мені  скандал на людях.

Почувши її відповідь і побачивши целофанові пакетики, які вона принесла із собою в сумочці, я на мить втратив можливість розмовляти і ледь не впав на свою п'яту точку.

Уявивши собі те, як Регіна бере закуски зі столу і складає в пакети, я аж головою потрусив, щоб швидше прогнати це видовище від себе.

Тільки такого страшного сорому мені ще не вистачало для повного щастя.

Кілька разів глибоко вдихнувши і видихнувши, я спробував заспокоїтися, але це мені дуже погано вдавалося.

Я сказав Регіні про те, що вона може без проблем замовити собі що завгодно із будь-якого ресторану, коли ми повернемось додому.

Я сподівався, що почувши це, моя фіктивна дружина передумає складати їжу в пакети, але Регіна мене знову здивувала.

Ця економна біда заявила, що тоді ж доведеться платити гроші, а так їй дістанеться все безкоштовно.

Вперше в житті я не знав, що сказати. Точніше знав і багато чого хотів сказати, але, знаючи характер Регіни, стримувався, щоб не піднімати зайвого шуму і не привертати до нас непотрібної уваги.

- Регіночко, розумієш... Ти як моя дружина маєш високий статус... І буде дуже дивно виглядати, коли ти почнеш збирати їжу зі столу, щоб забрати її додому... Ти ж не хочеш, щоб завтра в інтернеті і у всіх газетах з'явились статті про те, що Артем Горський морить голодом свою новоспечену дружину чи про те, що я розорився і моя бідолашна дружина змушена збирати недоїдки зі столів? - спробував я терпляче все їй пояснити.

- Дідько... В якому жорстокому і страшному світі багатіїв ти живеш. Це так сумно, коли не можна робити те, що тобі хочеться, бо хтось щось не те подумає або перекрутить, - важко зітхнувши, промовила Регіна, ховаючи свої пакетики назад у сумочку.

- Репутація дуже важлива для бізнесмена... Ходімо краще потанцюємо, - сказав я, беручи зеленоволосу красуню за руку.