11 Кіра

Я з таким нетерпінням очікувала, що Регіна влаштує скандал і не піде на бенкет, що мало не заплакала, коли всього цього не сталося.

Хоч я, м'яко кажучи, не любила свою мачуху, але все одно мала визнати, що вона крута.

Мало того, що Регіна все спокійно сприйняла, так ще й йшла до машини з гордо піднятою головою і зелене волосся її зовсім не бентежило.

Трясця! Мені б таку самовпевненість, як у цієї зміюки... Коли я дивилась крізь вікно на те, як вона йшла поряд із моїм татком і як впевнено трималася, то покусала собі всі губи від злості.

Неподалік почувся якийсь шум. Озирнувшись, я побачила, що до мене в кімнату припхався Бакс.

От, халепа! Я забулась зачинити двері і він вже тут, як тут. І що мені робити з цим хвостатим пустуном?

Згадавши нашу з ним ранкову біганину, я важко зітхнула. Тоді хоч Регіна була вдома і забрала у єнота мій телефон, а зараз ми залишилися з ним сам на сам.

Єнот постояв кілька секунд біля порогу, роззираючись довкола, а тоді вискочив на моє ліжко, схопив мій таємний щоденник і драпанув геть.

Кактуси мексиканські! Що тепер буде?! Я ж  цілий рік записувала туди свої таємниці та думки і точно не хотіла, щоб хтось це прочитав. Особливо тато чи та клята мачуха.

Схоже, що мій щоденник привернув увагу Бакса, бо у нього була яскраво - фіолетова обкладинка з блискітками.

- Бакс! Дрібний поганець! Віддай негайно! - закричала я і помчала слідом за єнотом.

Пришелепкуватий улюбленець моєї мачухи навіть не думав зупинятись. Він біг, не озираючись у напрямку кухні, а я мчала з усіх ніг слідом за ним.

Малий негідник забіг на кухню і вискочив на стіл. Мій щоденник досі був у нього. Я вирішила спробувати домовитися з ним по - хорошому.

- Баксику, ти такий розумний, гарний і милий єнотик... Давай мінятися. Я дам тобі щось смачненьке, а ти повернеш мені мій щоденник, - запропонувала я.

Бакс зиркнув на мене так, наче я була якоюсь лиходійкою і невдоволено фиркнув.

Я навіть не хотіла думати про те, що буде, якщо мій щоденник потрапить до загребущих рук моєї мачухи.