4 Регіна

Переїхавши в будинок до Артема Горського, я наче потрапила в один із серіалів про багатіїв.

Як же у нього було класно. Не те що у моїй крихітній квартирці, що дісталась мені від бабусі.

Все довкола було дорого і багато. Ще й прислуга все робила. Не життя, а справжня казка.

Мені дісталась розкішна кімната з величезним ліжком, і особистою ванною. А коли я побачила, що гардеробна там такого ж розміру, як вітальня у моїй квартирі, то так офігіла, що на мить навіть забулась, як дихати.

Та що там рік? Я все життя так жила б. А коли Артем подарував мені каблучку з діамантом, то я навіть розплакалась від щастя. Коли ще у мене будуть справжні діаманти?

І лише Артемова донька Кіра додавала  ложку дьогтю у всю цю величезну бочку меду.

Побачивши мене, вона так скривилась, наче я пів життя їй зіпсувала, а потім ще й в борщ нахезала.

Я думала, що зможу легко поладнати з тринадцятирчною дівчинкою, але де там... Кіра - це не звичайна дівчинка, а татова принцеса, яка впевнена у тому що весь світ має крутитися довкола неї.

Звісно, що вона влаштувала " показовий виступ", дізнавшись про те, що ми з Артемом одружилися і я тепер житиму у них вдома.

Вона так кричала, тупала ногами і била посуд, що у мого бідолашного Бакса почалася гикавка, а у мене почало сіпатися око.

Не дарма люди кажуть, що за задоволення треба платити. От і мені доведеться розбиратися з цією малявкою, щоб і надалі щасливо і багато жити в цьому чудовому домі.

Прокинувшись вранці, я швиденько  привела себе до ладу, одягнулась і навіть зробила легкий макіяж перед тим, як вийти зі своєї кімнати.

В їдальні вже знаходився Артем. Виявилося, що мій фіктивний чоловік  встиг поснідати і вже пив свою ранкову каву.

- А де Кіра? Чи вона вже встигла поїсти? - поцікавилась я, сідаючи за стіл.

- Кіра заявила, що сьогодні не піде в школу, - важко зітхнувши, відповів Артем.

- Чому? У неї щось болить? - поцікавилась я.

- Ні. На щастя, у неї нічого не болить. Вона просто не хоче і все... Ти маєш поговорити з нею. Роби, що хочеш, а Кіра має поїхати до школи.

Оце так задачка із зірочкою. І я маю якось її вирішити... 

- Добре, зараз спробую все владнати, - посміхнувшись, відповіла я і спіймавши Бакса, пішла піднімати її величність до школи.

Уявивши собі те, що зараз буде, я важко зітхнула. Але ж мій фіктивний чоловік сам сказав, що я можу робити все, що завгодно.