2 Артем

Заїхавши на каву до свого найкращого друга, я розповів йому про те, як мене знову викликали до школи і винесли мізки, бо Кіра в черговий раз відмітилась.

- Я не маю жодного уявлення, що мені з нею робити. Поки Кіра закінчить школу, я зійду з розуму, - бідкався я, сидячи на кухні у свого колишнього однокласника.

- Згадай, що в школі ти теж вичворяв і твоїх батьків не раз викликали.

- Викликали, але ж не чотири рази на тиждень. Мені здається, що я частіше ходжу в ту бісову школу, ніж деякі її учні, - важко зітхнувши, відповів я.

- Слухай, Артеме. Тобі точно треба звернутись по допомогу до моєї сусідки.

- Вона хороший психолог? - запитав я.

- Ні. Регіночка - це сварлива біда на ніжках, що тероризує весь наш під'їзд. Щойно вона виходить на вулицю разом із своїм пришелепкуватий улюбленцем, всі сусіди розбігаються хто куди, як миші по норах. Пам'ятаєш мою колишню Ірку, що не давала мені спокою?

- Так... Ти ніяк не міг від неї відкараскатись і навіть двічі змінював номер телефона.

- Уяви собі, що Регіночка лише раз з нею поспілкувалась, коли та дурепа верещала у мене під дверима, вимагаючи впустити її, і все. Як сім баб пошептало. Більше Ірка до мене не приходила, а коли випадково десь бачила, то робила вигляд, що ми незнайомі і обходила десятою дорогою. Я навіть уявити собі боюсь, що моя сусідка їй сказала. А ще у нас на першому поверсі мешкає Вася. Він пив і постійно влаштовував скандали. Регіночка поспілкувалась з ним двічі і тепер він не тільки пити перестав, а ще й волонтерити почав в притулку для бездомних тварин. Короче, вона тут всіх сусідів виховує. Я впевнений, що і твою Кіру зможе.

- Познайомиш мене з цією Регіночкою? - поцікавився я.

- Ну це вже ні. Я ще занадто молодий, щоб добровільно сунутися в лігво тієї навіженої  дракониці. Регіночка живе в сусідній квартирі. До речі, у неї сьогодні вихідний. Йди і знайомся.

- А звідки ти знаєш про те, що у неї сьогодні вихідний?

- Про це всі сусіди знають і роблять все, щоб зайвий раз не потрапити їй на очі, - сміючись, відповів Вадим.

- Якщо твоя сусідка така авторитетна особа, що її всі сусіди бояться, то може і на мою Кіру вона зможе хоч якось вплинути, - промовив я, встаючи з-за столу.

- Ти йдеш до Регіночки? - поцікавився товариш.

- Так, піду хоч гляну, що тут у вас за дракониця така.

- Якщо ти не з'явишся через пів години, то я зателефоную твоєму начальнику охорони, -  сміючись, видав Вадим

- На відміну від тебе, йолопе, я жінок не боюсь, - відповів я, відчиняючи двері квартири.

- Я побачу, що ти скажеш після того, як поспілкуєшся з моєю навіженою сусідкою.

Подзвонивши в двері, на які мені вказав товариш, я очікував побачити кого завгодно, але не крихітну гарненьку блондинку з великими блакитними очима і кумедною гулькою на голові.

Ця малявка точно не була схожа на драконицю і я вже навіть подумав, що товариш вирішив мене розіграти.

Але це тривало рівно до того моменту, поки дівчина не взяла в руки битку. Так мене ще ніде не зустрічали...