Розділ 4. Земля

  Троє молодих солдатів закляли біля жовто–помаранчевого сяйва… Між ними була тиша, на галявині залишилися тільки вони та сяйво. А дівчинка, що падала, зникла у сяйві.
  – К –командиру хто повідомить?
  – Ти. Тебе ж він направив, ти і налажав.
  – Хлопці, а, як же ж вона… зникла?
  – Йди до командира.

  Солдати поставили мітки біля сяйва і повернулися до великої галявини. Юний солдат, що служив у батальйоні вже пів –року, але раніше ніколи не стикався з появою сяйва, пішов до штаб–намету. 
  – Пане командире! Я не встиг перехопити дівчинку… Вона впала прямо у сяйво.
  – Ого, хлопче… Це дуже погано…
  – Ну, ми ж щось зробимо? Повернемо її?
  – Не знаю. Поки ніхто за нею не прийшов, треба мовчати.
  – Чому? Ми не можемо?...
  – Ніхто не знає, що буде, якщо пройти крізь сяйво… Піди, поклич зама до мене. Також напиши детальний опис дівчинки і віддай Применку.
  – Так точно.
  Солдат пішов кликати Применка. Командир батальйону віддав тому наказ очолити керування у поліцейському відділку і у разі появи родичів з повідомленням про зникнення дівчинки  – направити їх до штабу.
  Хлопець написав детальний опис Лізи. “Дівчинка одинадцяти–дванадцяти років, середнього зросту, тендітної статури, має біляве волосся. Одягнена у білу футболку, сині джинси, білі кросівки. При собі мала заплічник чорного кольору. Прикрас та особливих прикмет помічено не було”.
  День поступово перетворився на вечір і у цей час до міста повернулися родичі Лізи.  Біля будинку родини Лізи їх помітила сусідка: “Дереку, Дані, як вам новини?”
  – Які, Віко?
  – Ви що, не чули?
  – Ми тільки повернулися.
  – Йдіть до мене!
  – Добре.
  – Дивіться!  – Віка показала на вечірнє небо.  – Там з'явилася рожева планета!
  – Ого, й справді. А ми, навіть, й не дивилися. Чого Ліза не подзвонила нам?
  – А Ліза вже приїхала? Я її ще не бачила.
  – Так, вона ще з вчорашнього вечора у нас. 
  – О, тоді й не дивно. Я приїхала сьогодні по обіді, вже все місто було засмучене і майже нікого на вулицях не було.
  – Ну, тоді і ми підемо… Ще не встигли побути з онукою, як вона приїхала.
  – Тоді побачимося завтра.
  – Бувай.
  Бабуся і дідусь повернулися до власного будинку і почали кликати Лізу, але  відповіді не почули. Вони здивовано почали оглядати будинок, однак, знайти Лізу так і не змогли. Тоді, вирішили їй зателефонувати. 
  Ліза не приймала дзвінка, це почало вже дуже нервувати їх. Не піддаючись паніці, вони почали телефонувати всім її друзям та їх батькам, сподіваючись, що Ліза просто затримується у гостях. Година спілкування з усіма, до кого Ліза могла зайти у гості, не дала бажаного результату.  Вона зникла.
Бабуся та дідусь вирішили поки що не розповідати дітям про зникнення Лізи.  

  Вона не вперше залишалася з ними, але вона завжди була на зв'язку, а зараз… Ліза зникла? А сьогодні,  доби не пройшло, як Лізу привезли батьки, а її немає…
  Дерек і Дані взяли документи і фото Лізи та поїхали до місцевого відділку поліції.

Привіт всім, дорогі друзі! Де безкоштовно  можна прочитати повне продовження цієї першої історії міжзоряної трилогії, чудово ілюстроване, Ви можете з нашого ТГ каналу "Блог письменниці-судмедексперта."