42 глава

*Агата 
Після зустрічі з батьком я з'їздила ще додому щоб переодягнутись .Сьогодні обрала чорно-біле плаття в тоненьку полосочку .Воно було мені десь до колін .Зверху одягнула косуху ,бо на дворі вже похолодало .Сьогодні намалювала ,брови ,вії ,навіть стрілки і губи нюдовою помадою .Волосся накрутила і пішла .На дворі вже було темно ,ще й вітер сильний здійнявся .Коли відійшла від дому ,то зрозуміла ,що забула телефон .Ох яка я не уважна .Прийшлось вертатись .Тепер я ще й запізнюсь .Я пришвидшила ходу .Ну от вже трішки залишилось і я вже скоро буду в Дані і тут ...Переді мною з'явилась якась невідома мені постать .Високий чоловік десь під два метри від якого чути перегаром .Він був весь в чорному як та тьма ,ще й очі в нього такі ж чорні .Від нього віяло чимось поганим ...
—Красуне ,ти куди поспішаєш сама та ще й так пізно ?
—Думаю це не ваше діло .
Я хотіла минути його і піти але не вийшло .Він злапав мене за лікоть .От тут мені вже реально стало страшно .
—Відпустіть мене .
—Нікуди ти не підеш доки я не дозволю. А ти я бачу кіця балувана ,ну нічого я таких люблю. 
Цей придурок назвав мене кіцьою ?У цьому світі була лише одна людина ,яка могла мене так назвати і це явно не цей придурок .В той момент мені стало ще страшніше , мої коліна почали дрижати .Цей ненормальний поцілував мене в шию .Яки ж він бридкий ...Я спробувала відбиватись і замахнулась на нього рукою ,але це було марно ,він був сильніший за мене .Він дав мені сильного ляпаса по щоці .Щока горіла вогнем а з моїх очей котились сльози .На вулиці не було жодної душі ,яка могла допомогти мені .Цей псих розірвав рукав мого плаття .Я думала ,що це вже кінець але тут я побачила знайоме мені лице .Це був Даня .Я відразу впізнала його .
З всієї сили я закричала :
—Даня ,врятуй мене !
Він озирнувся і відразу напрямився сюди .Той навіжений обернувся і сказав :
—Ти хто такий ,відвали від нас .
—Це ти пішов нахрен від неї придурку ,бо я тебе зараз по цій стіні розмажу, падлюка .
—Ти хто такий взагалі ?Вали нафіг .
Мої сльози все котились додолу а Даня почав лютувати .Він врізав тому ненормальному так ,що в нього потекла кров з носа ,але на цьому він не зупинився. 
—Ти хто ти такий ,що нападаєш на беззахисну дівчину ?Як такі як ти взагалі живуть на цьому світі ,падлюка ?Та як ти посмів хоча б пальцем до неї доторкнутись гад. Ти і нігтя її не вартий .Ще раз ти хоча б до одної пальцем без дозволу доторкнешся я тебе з під землі дістату і в ту ж землю закатаю .
Удари Дані ставали все сильнішими ,так він його й вбити зможе .
—Даня ,залиш його ,не треба .—промовила я крізь сльози .
Почувши мої слова він зупинився .
—Пішов звідси доки я тебе не добив .
Та падлюка швидко пошкутильгала звідси і я залишилась з Данею .
Я встала і підійшла до нього .
Він міцно ,міцно обняв мене .Яка я була рада в той момент Даніним обіймам ,я б хотіла залишитись в них назавжди .Мені й уявити страшно ,якби він не врятував мене від цього покидька .Даня обвів моє лице і запитав :
—Агато ,він тобі нічого не зробив ?
—Ні ,тільки вдарив .
—Я вб'ю цього козла якщо ще раз побачу .
—Не треба .
—Як я хвилювався ,коли побачив тебе ,хвилювався ,що з тобою щось станеться .Це я ідіот в всьому винен .Тобі не треба було іти так пізно самій .
—Даня , дякую тобі ,я не знаю ,що було б зі мною ,якби не ти .
—Я б ніколи не дав комусь доторкнутись до тебе ,чи образити .Бачити твої сльози це найбільший біль для мене ,не плач ,Агато ,я тут ,поруч ,нікому не дам тебе скривдити .
Я знову обняла його .Мені хотілось просто побути з ним ,відчути його обійми і ніколи не відпускати ,з Данею я відчувала себе в безпеці .
—Агато ,на дворі дуже холодно ,вітер і вже дощ крапає ,ми замерзнемо тут .Твоє плаття ,воно теж порване ,давай піднімемось у квартиру ,бо ти простудишся .
—Гаразд .
Я ступила один крок і відчула нестерпний біль в нозі .
—Аййййй ,нога .
—Що таке ,Агато ?
—Мабуть я вивихнула ногу ,дуже болить .
Даня підійшов до мене і взяв мене на руки .Сил щось казати в мене не було ,я була лише вдячна йому за все .За те ,що не кинув мене в біді ,що допомагає попри все .Навіть коли я всіма своїми вчинками відштовхувала його він не ображався а був зі мною .Я просто обняла його за шию і похила голову .Ми ввійшли в квартиру. Даня відніс мене в свою кімнату .
—Агато ,твоє плаття порване ,я принесу тобі щось переодягнутись ,будь ласка не заперечуй .
—Добре .
Плаття й справді вже було в жахливому стані .Його потрібно викинути .Я хотіла позбутись його чим по швидше .Воно завжди буде нагадувати мені про цей день .
Вже за хвилину Даня приніс мені свою толстовку .Вона було і на ньому дуже велика ,а для мене була по коліна як плаття .
—Я зроблю нам чаю ,а ти поки що переодінься .
Я кивнула і Даня пішов на кухню .Я одягнула його толстовку .Вона пахла як Даня .Мені було так комфортно в ній .Даня повернувся з чаєм .
—Ти замерзла ,попий чаю ,зігрійся хоч трошки .
Він дав мені чашку і сів біля мене .
—Твоя щока вся червона ,я прикладу лід ,щоб не було синяка .
—Дякую ,за все що зробив для мене .
—Я зробив те ,що мав зробити ,ти не повинна дякувати мені .Ніхто не може зробити тобі боляче доки я поруч ,я просто не зможу цього допустити .
За вікном рушився ще більший вітер ,розпочалась гроза ,ще хвилина і  в кімнаті пропало світло .Навколо одна темрява .
—Даня мені страшно .
—Нічого не бійся ,я поруч .
Даня взяв мене за руку .Я відчувала то тепло і підтримку яка йшла від нього .
—Думаю ,що світло вже не включать ,на дворі дуже сильна гроза ,тому сьогодні тобі доведеться залишитись в мене .Я знаю ,що знаходитись в моїй компанії тобі б не дуже хотілось але в нас немає іншого вибору .
Даня вийшов із кімнати .
—Ти куди ?
—Я зараз .
Він вернувся з свічками .Тепер в кімнаті стало набагато світліше .В руках в нього була якась тарілка .
—Я хотів зробити тобі щось приємне і зготував для тебе твій улюблений торт .Надіюсь хоча б це підніме тобі настрій. 
Даня попри все намагався розвеселити мене і залишити хоть щось приємне від цього вечора .
—Колись ти приходила до мене в лікарню і годувала мене ,а тепер моя черга місіс Агато ,ти ж не відкажешся від улюбленого торта ?
Він годував мене з ложечки і намагався розсмішити .Я навіть усміхнулась йому .Ми були такими ж як рік назад .Таке враження ,що цього року не було ,що все добре ,що Даня не зробив мені боляче і ми були щасливі .Відколи я переїхала в Київ він весь час зі мною ,весь час допомагає мені .Вже вдруге рятує мене .Можливо він змінився ? Я бачила ту турботу яку він проявляв до мене і мені хотілось знову йому повірити але той поцілунок не виходив в мене з голови ...