40 глава

*Агата 
Ну він і наглий .Вирішив взяти все в свої руки і керувати мною .Вивіз мене кудись ,задобрює тортиком ,лукаво усміхається як той Чеширський кіт .Ніби хоче мене з себе вивести .Навіть не уявляю як ми з ним  цей проект зробимо і не позабиваємо один одного .Якщо він щось знову задумав ,то я йому покажу .Навіть посміхатись до нього не буду і лишнього слова не скажу нехай знає .Доведеться мені його так часто бачити .Моя нервова система його довго не витримує ,ще й в нього вдома .Я точно такими темпами збожеволію .
Після пар я пішла на плавання ,це хоть трохи розслабило мене і відволікло .Після цього забігла ще додому ,щоб переодягнутись .
Порозкидала весь одяг ,що був в шафі ,переміряла все що там було і так і не  змогла оприділитись що одягнути .Чому інколи так важко вибрати що одягнути? Здається ціла шафа одягу а одягнути нема чого .Важко бути дівчиною ...
Так ,я ж не на побачення одягаюсь ,навіщо я так переживаю ?В кінцевому результаті я одягнула чорні шорти і білу футболку .Накрутила волосся і намалювала брови та вії .З собою взяла лише телефон .Даня жив не дуже далеко ,на сусідній вулиці ,тому я вирішила пройтись пішки .Вже за декілька хвилин була на місці .Він жив на 5 поверсі багатоповерхівки .Я піднялась на ліфті і подзвонила в дзвінок .Декілька секунд і Даня вже стояв переді мною .
—Проходь .—махнувши рукою сказав Даня .
Ми з ним що сьогодні змовились чи що ?Він теж був у чорних шортах і білій футболці .Він теж це замітив .Обвів мене поглядом і усміхнувся .Ми пройшли у вітальню .Навіть квартира була схожа на її хазяїна.Даня в мене асоціювався з 2 кольорами —чорним і  білим .Навіть його одяг говорив про це .Я майже ніколи не бачила його в одязі якогось яскравого кольору .Він і сам ніби складався з чорних і білих полос ,ніби в ньому таїлось щось світле і темне ...
Кімната мені навіть сподобалась .Навколо один мінімалізм і чистота .Моє перфекціоністське око це дуже радувало .Ми присіли на диван .Перед нами був невеличкий столик на якому стояв ноутбук .
—Я замовив нам піцу і каву ,кур'єр скоро буде .Ти сідай ,відчувай себе як дома .
—Не треба було ,я не голодна .
—Агато за цей час ти ще і досі не навчилась брехати ,твої очі і червоні щоки тебе видають .
І вічно так ,всі навколо знають ,коли я брешу .Що за не везучість ?В двері хтось подзвонив і Даня пішов відкривати їх .За хвилину він вже стояв переді мною в руках з піцою і кавою .Я все ж поїла .Знала я Даню ,він би не відстав ,такий вже він впертий був .Ми сіли робити проект .Почали з самого легшого —вибрати фон для презентації .Ну і звісно на одному варіанті ми зійтись не могли .Даня хотів повністю чорний фон .Він що не нормальний ?Це ж не проект про чиїсь похорони .Я ж натомість хотіла бузковий з білим .Це ж набагато краще .
—Агато ,який бузковий ,давай ще відразу рожевий ?!
—А чим тобі колір не подобається ?Ні нехай все чорне буде як на похороні може ще слайди під похоронну музику переключатись будуть ?
—Такс ніякого бузкового я не дозволю .
—А я тебе питати не буду !
Я вхопила ноутбук і почала бігати з ним по кімнаті .Даня почав мене доганяти .Я спотикнулась об щось і впала .Даня біг за мною і теж впав правда вже на мене .Ноутбук на щастя не постраждав .
—Злізь з мене ...
—А от і ні .Поки ти не погодишся на чорний я буду тебе лоскотати і в тебе не залишиться вибору .
Даня почав мене лоскотати .От так завжди .Коли йому щось треба він починає мене лоскотати .Це заборонений прийом .
—Даня перестань ,ну будь ласка .Я зроблю все що ти захочеш .
—Так прямо і все ?
—Ти знаєш що я боюсь лоскотів ,будь людиною і перестань ,бо я лусну зі сміху .
Даня перестав мене лоскотати і замовк.Він просто втупився в мої очі і ніби все навколо нас завмерло .Ніби час навколо зупинився .
—Просто ніколи не переставав усміхатись ,Агато , мені буде достатньо лише цього .
Він так мило це сказав ,значить йому важлива лише моя усмішка ?Навіщо він сказав це ?Але сама не розуміючи того я усміхнулась йому і він усміхнувся мені у відповідь .
—Ну все зараз я тобі відімщусь .
Я взяла невеличку подушку ,яка попалась мені під руку і кинула в Даню .Він розсміявся і теж почав кидати в мене подушками .В той момент ми забули про все минуле ,всі образи що були до цього .Цей момент належав лише нам і ми були по-справжньому щасливі .В один момент я опинилась в куті ,бігти було нікуди .Даня стояв просто переді мною .Знову дивився мені в очі .Моє волосся було розтріпаним і він поправив його ,як і колись рік назад .
Він нахилився до мого вуха і шепотом сказав :
—Ніколи не переставай усміхатись ,Агато . НІКОЛИ.
Як мені в той момент хотілось обняти його ,поцілувати і сказати ,що завжди буду усміхатись ,буду щасливою ,лиш би він так дивився на мене і любив мене але те минуле яке так нікуди і не зникло зупиняло мене .
Ми повернулись до роботи над проектом .Все ж таки я вмовила Даню не робити слайди чорними і ми зійшлись на синьому кольорі .Це вже набагато краще ніж чорний .Шрифт вибрали ,тему написали .І тут я глянула на телефон .Вже 10 вечора .Як так скоро пройшло 2 години ?Мені здавалось що я тільки недавно сюди прийшла .Ох...За сьогодні ми зробили аж 1 слайд .Чую нам доведеться кожен день бачитись щось хоть якийсь проект підготувати .
—Даня ,вже пізно ,я піду .
—Гаразд .Тебе провести ?
—Ні ,дякую .
—Агато ...
—Що ?
Він підійшов до мене поближче і сказав :
—Дякую тобі за сьогоднішній день .
—І тобі теж .
Я усміхнулась йому і вийшла з квартири .Тепер вже переді мною була одна лиш темрява .Я підвела голову догори .Все небо було вкрите зорями.Я так любила дивитись на вечірнє небо .Воно ніби заворожувало мене своєю красою .Цей день був схожий на щасливий сон .Я була в ньому щаслива .Ми з Данею добре провели час .Ми були схожі на маленьких дітей .Сміялися і дурачились ,нас не хвилювали якісь проблеми і біль минулого .Ми просто раділи цій щасливій миті яку могли провести вдвох .От якби я могла змінити минуле чи викинути його взагалі .Якби могла стерти з пам'яті весь біль і розчарування .Могла просто зараз залишитись там з Данею ...