33 глава

*Даня 
Після прильоту в Київ я весь погрузився в роботу .Працював не покладаючи рук і це трохи втихомирило мій біль.Як швидко біжить час .Ще вчора я пам'ятаю як святкував свої 19 з своєю коханою .Здавалось ,що я найщасливіша людина і ніхто не забере мого щастя ...А вже рік минув .Сьогодні мені виповнилось 20.Я займаюсь ділом ,яке сам не люблю , в мене не залишилось друзів і  я втратив сенс свого життя —Агату .Ще рік назад все було так добре ,а зараз я залишився сам .Єдине ,що залишилось мені на пам'ять від того щасливого моменту —браслет ,який подарувала Агата .Тоді я знищив все крім нього .Я просто не зміг цього зробити .Сам не знаю чому .За цей рік я ні разу його не зняв з руки ,він залишився мені на пам'ять про ту щасливу мить яку я пережив .В той день я був дуже щасливий.Але зараз...
Я понад усе хотів змін .Хотів бути хоть на крапельку щасливим .Хіба я не заслужив на це ?І я вирішив змінити це все .Я не хотів більше займатись цим бізнесом ,хотів займатись тим від чого мої очі будуть горіти ,тим що приноситиме мені задоволення .Я піду навчатись в університет .Це рішення буде найкращим для мене .Серце підказує мені ,що це правильне рішення .Я не пожалію про це .Вирішив я поступати в "КПІ" на Хіміко-технологічний факультет .Я захоплювався хімію ще з малечку і хотів все життя пов'язати з нею.
І ось цей день настав .Я стану студентом .Я одягнув чорні штани і білу сорочку .Моє волосся як завжди було розтріпаним.Мені 20 а я буду вчитись на першому курсі .Аж не віриться в все це .Усіх першокурсників з різних факультетів зібрали на площі Знань .Керівники вишу вітали нас і давали напутні побажання .І раптом я побачив далеко від мене якусь знайому постать .Юнака з золотим волоссям в чорній спідничці і білій блузі здалась мені знайомою але обернувшись ще раз я вже її не побачив .Можливо здалось ...
Пізніше нас покликали на нашу  кафедру і почали вручати залікові книжки .І тут я побачив її.Ту дівчину з золотим волоссям .Це була Агата .Як це все можливо ?Що вона тут робить ?Моє серце билось все швидше і швидше .Я не міг себе опанувати .Невже ми знову зустрілись .Я не вірив своїм очам .Минув рік а доля знову звела нас разом .Як таке трапилось ?Вона побачила мені і в її очах я побачив здивування .Вона була перелякана ,ніби побачила привида .Її руки покрились мурашками ,а коліна дрижали.В той момент я хотів підійти до неї і обняти ,захистити від всього і заспокоїти .Не любив я бачити її в такому стані ,як тоді в парку атракціонів .Ох...Як передати те ,що я відчував ?
Ми познайомились з представниками кафедри і завідувачем ,також другокурсники дали нам поради щодо адаптації.Але в той момент я думав тільки про Агату.
Всі почали виходити з аудиторії і я чимдуж вибіг з неї.Я пішов в вбиральню і просто облив своє лице холодною водою .Це трохи заспокоїло мене .Але я все ще не розумів як я буду навчатись в одній групі з цією дівчиною .Мій розум говорив мені ,що все позаду ,все ,що пов'язано з Агатою ,але серце...Воно було іншої думки .Мої почуття до Агати ,навіть за рік я не зміг забути її .Якби все не було, я все ще її кохаю .Не знаю як викинути з свого серця .Але і забути той біль я не можу .Чому все так складно  ?
Пізніше я дізнався ,що буде дискотека під відкритим небом .Я пішов .На ній було багато моїх одногрупників з якими я встиг вже познайомитись але в натовпі я шукав ще одну персону .Вона стояла і розмовляла з якоюсь дівчиною .Я привітався і сказав ,що хочу поговорити. Агата сказала ,що не хоче але я взяв її за лікоть і просто потягнув за собою.Музика голосно грала і тут нам б не вийшло поговорити .Я постукав в одні двері і в аудиторії нікого не було .Ми зайшли туди і я зачинив двері .
—Відпуси мене ,я не маю про що з тобою говорити . 
—Ні нам є про що поговорити .Що ти тут робиш ?
—Навчаюсь ,як і ти .Все я відповіла на твоє запитання ?
Вона хотіла втекти але я не дав їй цього зробити .Я прижав її до стінки і дивився прямо в очі .
—Агато ,що буде далі ?
—Нічого не буде далі .Все що було ,те залишиться в минулому.Тепер ми просто одногрупники .
—Кажеш все в минулому .
Я підняв її руку догори. На ньому був той самий браслет .Вона теж зберегла його ,а значить не забула .
—Даня не роби мені знову боляче .
По її щоках почали текти сльози .Я не зміг дивитись на все це і відпустив її .Вона прожогом вибігла з аудиторії вся в сльозах ,а я залишився в роздумах .Що все це означає ?Коли я зробив їй боляче ?Чуму вона сказала це і плакала ?Це ж вона кинула мене заради Ніка .Вона явно чогось не договорювала .Що такого знала Агата ?Між нами явно були якісь таємниці .Я не зміг більше залишатись тут і поїхав .Просто сів на байк і поїхав куди вела дорога .Я опинився десь за містом .Пройшовся по лісі і подумав .Я любив ось так от втекти від всього в якесь тихе місце де ніхто мене не знайде .Та зустріч з Агатою була для мене шоком .Я не знав ,що буде з нами далі ,не знав як стримувати свої почуття.ІЯкби цього року й не було .Тоді в аудиторії ,коли вона плакала я так хотів витерти її сльози ,обняти ,поцілувати і сказати,що все буде добре .Моє серце розривалось від болю через те ,що я не міг цього зробити .Якби можна було повернути час ...