26 глава

*Агата 
Всі сюрпризи вдались .Принаймі Даня виглядав щасливим .Стільки приємних моментів і спогадів пов'язаних з цих хлопцем .Мені було так добре ,що навіть розставатись з ним не хотіла .Додому я вернулась в хорошому настрої .Сил вже не було тому я просто заснула .
Наступного дня я прокинулась пізно .Зробила собі кави ,батько вже був на роботі . Сьогодні вирішила відпочити. Ніяких важливих справ не було і я вирішила розібратись з фотографіями. Всі вони були такі класні ,що й вибрати  було складно .Гарно їх відредагувала і пішла на ксерокс щоб розпечатати .Мені ну дуже подобались ці фото .Взагалі я рідко фотографувалась але цей день змінив усе .Зустріч з Данею змінила моє життя .Я люблю його сильно сильно без зайвих слів...
Весь день я  дурачились . Танцювала ,передивлялась старі фільми і альбом з фотографіями . І тут написав Даня .Ми довго переписувались і домовились про зустріч завтра у парку .Порадую його фотографіями .Заснула я рано .

Ранок наступного дня .

Я прокинулась швидко .Поснідали з татом круасанами з кавою .Любила проводити час з татом .Такі сніданки були особливими .
Я прийняла душ і пішла одягатись . Сьогодні мій вибір зупинився на легко рожевому платті в горошок .Воно було таке ніжне ,як вечірнє небо .Доповнила образ чорними окулярами і маленькою сумочкою .З волоссям все просто .Сьогодні заплела два колоски .Намалювала сьогодні лише вії ,брови і нанесла бальзам для губ .Взяла фото і пішла на зустріч з Данею .
Ми домовились на 10:00 .Я як завжди прийшла швидше .Ну не любила я запізнюватись і завжди приходила вчасно .Дані ще не було .Ну нічого —почекаю .Я запхала нувушники в вуха і насолодилась музикою .
Минуло десь хвилин 20 .Де ж це Даня ?Він ніколи не запізнювався .Можливо щось сталось ?Я почала писати йому повідомлення .Минуло ще 15 хвилин але він не відповідав .Я почала дзвонити йому .Гудок йде але трубки ніхто не бере .Ну де ж він ?
Я дзвонила знову і знову і десь на 10 раз трубку взяла якась жінка .
—Доброго дня !Ви мабуть дівчина Данила Бретха. Він зараз в лікарні у важкому стані .
В цей момент все втратило сенс .О Боже за що мені це ?Я вже втратила маму а тепер життя мого коханого висить на волосині .Хіба я заслужила на ці випробування ?Чому я втрачаю все що мені таке дороге ,все що я так сильно люблю ?
Очі почервоніли ,а по щоках покотились сльози .Телефон просто випав з рук а коліна похитнулись. 
Все це доводило до відчаю ,але я сильна ,цього разу я не здамся 
і не втрачу його .Я зібрала всю силу в кулак ,підвелась і швидко побігла до лікарні .В останній момент медсестра встигла вимовити адресу .Добре ,що вона була не далеко.Вже за 10 хвилин   я була на місці.
В реєстратура мені сказали ,що Даня зараз на операції .Він сильно пошкодив ногу і тепер її збирають по кусочках .Також у нього черепно мозкова травма .
Як я переживала тоді за нього. Серце обливалось кров'ю .Я просто сіла під дверима і плакала .Єдине ,що мені залишалось чекати. Але він сильний ,він зможе .Я не вірю в те ,що він мене покине ,в те ,що це кінець .
З операційної вийшла медсестра .
—Це особисті речі хлопця .Цей браслет він тримав в руці ,коли його привезли до нас .
В пакеті був браслет з котиком ,який я йому подарувала. Тоді стало ще важще. Але потрібно вірити в краще .Я ще надійно на нього цей браслет .2 години очікування і з операційної вийшов лікар. Я скоро підвелась і підбігла до нього .
—Ну що ?Як він там?Не мовчіть будь ласка .
Мені було дуже важко .В той момент я хотіла почути тільки два слова —"Він живий " ...
—Ми зробили важку операцію .Пацієнт зараз спить ,до нього не можна .Він ще молодий ,тому всі шанси одужати є .
Фуух .Я була рада .Він живий і це головне .
—Можна до нього , хоча б на хвилинку ?
—Ні. Але завтра зранку ви зможете його побачити .
Я і з місця не зійду .Буду чекати до ранку .На серці стало легше ,ніби камінь з душі впав. Я всю ніч була в лікарні .Заснула тільки під ранок .
Мене розбудила санітарка .
—Дівчинко ,вже ранок .Іди додому відпочинь.Ти бідненька тут всю ніч .
—Ні ,ні .Я не піду .Я чекаю на зустріч з своїм хлопцем .Лікар сказав ,що я зможу побачити його сьогодні .
—Лікаря ще немає .Іди хоч у буфет поснідай ,а то ти вся така бліда ,ще сама захворієш .
— Я не відійду від нього ні на хвилину .А якщо щось станеться ?
—Знаєш колись я так само стояла і обливалась слізьми під цією ж палатою .Розумію тобі зараз важко .Коли кохана людина хвора ,чи їй загрожує небезпека то найбільше страждають люди ,які їх люблять .Страх втратити своє кохання це найгірше ,що може бути .Але не переживай він не залишить тебе саму , впевнена ,що все налагодиться .Я посиджу тут біля нього ,а ти іди поїж ,а то ще зомлієш.
Мій живіт і справді вже не витримував .Я пішла в буфет .Взяла собі кави і булочку .Швидко поснідала і пішла назад .Під палатою стояв лікар.Він сказав ,що пацієнт почуває себе краще і я можу його відвідати .Радості не було меж .Я зайшла в палату .