5 глава

Це було її улюблене плаття, яке було останньою та єдиною згадкою про її покійну мати. Вона померла 2 роки тому. Цей нахаба зіпсував сукню Агати, знищив єдине, що в неї залишилось і навіть нормально не попросив пробачення...

Тим часом Даня зрозумів, що скоїв дурницю. Його емоції були приховані для всіх, але хіба вона не може дізнатись який він насправді!? Хіба він не може довіряти цій дивачці, яка не заслужила такої байдужості та холоднокровності з його боку? Він хотів усе виправити й вирішив знайти дівчину та попросити в неї пробачення. Коли він підійшов до вбиральні, то почув, як плаче ця нещасна. Хлопець підійшов до неї й сів поруч.

— Я не хотів цього... Пробач мені, будь ласка, — промовив Даня, шкодуючи про свій вчинок.

— Думаєш твоє "пробач" виправить цю помилку? Ти підійшов просити вибачення тільки щоб тебе не мучила совість, а мене вона тепер буде мучити до кінця життя, бо я не вберегла останню річ, яка залишилась мені від мами...

— Я не знав про це. Мені дуже шкода. Як я можу виправити це?

— Ох... Все, що ти міг зробити ти вже зробив, —  з докором промовила Агата. — Чому тоді ти просто стояв і дивився, чому? Хіба я не заслужила просто побачити твої емоції ... Ти хотів підняти ту чашку і допомогти, але тобі було наплювати на мене. Що я тобі зробила?

*Даня

Я відчував себе поряд з нею як повний дурень. Натворив дурниць і тепер не зна як їх виправити. Я скривдив цю дівчину ненароком, зачепив її за живе й тепер поняття не маю, як все виправити. Мені так важко на душі... Мені складно бачити сльози цієї незнайомки, але навіть не знаю чому. Якісь незрозумілі почуття заполонили мене і я просто не міг їм опиратись. Мені було так важко на серці, але я все ж промовив...

— Знаєш важко довіряти й показувати свої емоції людям, які весь час зраджують і кидають тебе. Краще не показувати свої емоції й залишатись з кам'яним серцем ніж з розбитим. Повір, я по собі знаю... Я довірився її, пустив у своє серце, а вона покинула мене і зрадила з моїм другом. І як я після цього маю відкритись комусь?

— Але ти все ж підійшов до мене й вилив мені всю свою душу, не знаючи про мене нічого. Тобі не страшно, що я теж покину тебе?

— У тебе добрі очі й ти не схожа на всіх. Моє серце підказує, що ти хороша...

Якась космічна енергія потягнула їх один до одного. Хлопець підібрався до неї ближче й міцно обійняв. Вони ще п'ять хвилин тому були незнайомцями, але зараз їх пов'язало спільне нещастя. У кожного з них було своя історія, але їм обом була потрібна та підтримка, якої в них не було до цієї зустрічі.

Агата відчула те тепло, яке йшло від цього юнака. Ще декілька хвилин тому її до болю вразив його егоїзм і "не чуттєвість", а зараз вона готова була просидіти в його обіймах цілу вічність. Для них це була не просто мить. Сама доля звела їх разом і нарешті вони змогли поділитися з кимось своєю історією. Вони забули про зіпсоване плаття й всіх, хто їх оточував. Ця мить належала тільки їм... Ці нещасні декілька хвилин принесло їм стільки щастя, скільки не принесли б жодні гроші й коштовності. Вони знайшли те що їм так бракувало в житті...
Агата та Даня вдихали аромат один одного. Запах парфумів дівчини заполонив усе навколо. Солодкий аромат бузку і ніжні нотки жасмину... Хлопець насолоджувався ними. Цей момент вони обоє  запам'ятають назавжди.

Проте, цю мить знищила прибиральниця, яка зайшла в вбиральню. Даня підвівся й допоміг встати Агаті. Вони обоє перемістились за столик хлопця й вже там продовжилась їхня розмова.

— Як тебе звати? — несміливо запитав Даня.

— Агата, а тебе?

— Називай мене просто Даня.

— Гаразд просто Даня.

(Для незнайомців він був Данилом, батьки називали його Данею або коли були не в гуморі то на повне ім'я. Для найближчих друзів він був Данею або Деном.)

— Я завинив перед тобою і дуже хочу все виправити. Давай я куплю тобі нове плаття, а це я віднесу потім у хімчистку. Надіюсь, що його відперуть.

— Ні. Я сама розберусь з цим платтям. Його потрібно прати вручну, бо цей матеріал пральна машинка просто на просто знищить, а в хімчистці не будуть над цим заморочуватись.

— Гаразд, але я все одно хочу зробити тобі щось приємне і я не відчеплюсь від тебе поки не зроблю цього! Чого б ти хотіла зараз?

— Я хочу погуляти з тобою по місту сьогодні. Ти не проти?

— Ні, я тільки "за".

— Я живу на сусідній вулиці. Мені потрібно переодягнутися, тому ти можеш почекати мене біля під'їзду?

— Звичайно, — з усмішкою на вустах промовив Даня. Він по-справжньому радів. Агата усміхнулась йому у відповідь.