Даня старший за Агату на два роки. Юнак з такими ж бездонними голубими очима, як і дівчина. Проте, в одному з них виднілася лінза темного кольору. Чорне волосся хаотично розкидане в різні боки. Весь у чорному, як суцільна темрява, він розглядав кав'ярню в пошуках вільного столика. Цей незвичний погляд... Все це було частинкою його образу, але яким він був насправді?
З невеличкою байдужістю та пофігізмом він сів за вільний столик. Щось тут було не так... Хлопець відчув якісь незрозумілі речі. Було присутнє відчуття неначе хтось пильно спостерігає за ним. Це була та сама незнайомка. Красива дівчина, але так дивно одягнула. Вона не була схожа на стильну "еліту" цього колоритного містечка. Ні модних джинсів момів з високою посадкою, ні кислотно-яскравих худі з надписами, ні білих кросів... На ній було лише легеньке плаття із дуже красивого матеріалу. Такий незвичайний бузковий колір він бачив вперше. На маленькій талії акуратно був зав'язаний бантик. Шлейки сукні були прикрашені неймовірними візерунками. На ногах незнайомки були білі туфельки, але вони не були найдивнішою річчю в її образі. У волоссі дівчини була маленька гілочка бузку. Це було так дивно, але й водночас так привертало увагу.