Глава 5. Договір дорожче грошей

— Перепрошую? — прошепотіла я. Уявляючи якісь жахливі махінації, або ганебні розваги багатіїв, я жодного разу не передбачала того, що найуспішніший бізнесмен-красень України покличе мене заміж. Спало на думку, що все це мої галюцинації. Таки збожеволіла, уражена нервовим зривом!

— Брат хоче сказати, що йому потрібна супутниця на світських прийомах. І він пропонує тобі нею стати в обмін на лікування Макса, — допоміг розплутати цей ребус Ярик, але я все одно нічого не розуміла. Напевно, процес деградації розпочався, бо я відчувала себе просто немислимо тупою.

— Є один бізнесмен. Антон Філасов. Він співпрацює лише і тільки зі щасливими сім'янинами, вважаючи, що холостяки не надійні, — вирішив зовсім розжувати мені ситуацію старший з братів, помітивши, що я геть не в'їжджаю. — У моєї фірми є всі шанси виграти тендер, а це дуже важливо для «Fenix Corporation». Саме тому мені потрібен хтось, як ти, щоб на зустрічі з Філасовим відрекомендувати йому мою кохану дружину. Ти житимеш у моєму домі, відвідуватимеш зі мною раути. Ми розпишемося офіційно, по-справжньому. Це важливо. Придумаємо гарну історію кохання...

— Першу зустріч можна взяти справжню. Віта навчалася на одному курсі зі мною, ти приїздив у Лондон по справах. Ви зустрілися, спалахнули іскри, — додав Ярик, на ходу вигадуючи нам легенду. — Через роки по тому зустрілися вже в Києві, про аварію краще мовчати. Зустрічалися таємно, бо ти, Віто, не любиш афішувати своє життя. Потім вирішили побратися, але сталася трагедія з Максом. Тому ви узаконили свої стосунки, а весілля відклали до часу, коли брат нареченої зможе бути на ньому присутнім. Дуже правдоподібно.

Чесно кажучи, щоб я не знала, що це брехня, сама б повірила, настільки вірогідною була версія.

— Дуже добре, — підтакнув Фелікс і продовжив мене шокувати. — Дуже важливий нюанс — ніхто, окрім нас трьох, не повинен знати правду! Всі думатимуть, що наш шлюб справжній. Твоя сім'я в тому числі. Ти не повинна заводити стосунки на стороні. На публіці ми гратимемо палке кохання. Є питання?

— Ем... — це все, на що мене вистачило. Та найбільше дивувала навіть не сама пропозиція, а радше те, як про це говорив Сніговик. У наказовому форматі. Ніби все вже давно вирішено і я не маю права відмовитися. Між іншим не про такий шлюб я мріяла і тому сама думка про нього відкликалася в серці тривогою і болем. — Я ще не погодилася...

— А ти можеш собі дозволити відмову? — сказав чистісіньку правду він, знову легко всміхнувшись. Він розумів, що я в пастці. І я теж це розуміла. І тому єдине, що могла, це ставити уточнювальні запитання. Та все ж мені було жахливо не приємно в цій ситуації, де я відчувала себе беззахисною перед сильним і впливовим чоловіком. — Втім, якщо не хочеш, я не змушую. Знайду когось іншого, але...

— Ні-ні, я згодна. Зіграю, звичайно, — очікувано погодилася і цим нікого не здивувала. Врешті я готувалася до шкіряної білизни, а не діамантової каблучки. А втім... — Що ще від мене буде потрібно?

— Ти зможеш жити своїм життям, але бути готовою супроводжувати мене всюди як моя кохана дружина, — наголосив чоловік.

— Я зможу працювати на фірмі? Для мене це важливо. Тим паче я винна директорці...

— Я віддам твій борг. Моя дружина не повинна бути винною комусь. Але якщо хочеш продовжувати працювати і якщо це не заважатиме тобі виконувати свої обов'язки, то я не проти, — дозволив він. — Цілком ділова угода. Склади список кому і скільки винна, а також всі необхідні кошти. Ми поїдемо до мого адвоката, він підготував шлюбний договір. Також ти повинна будеш підписати згоду про нерозголошення. Можеш зателефонувати в лікарню і сказати, щоб готували Максима до перельоту. І нехай сповістять клініку в Ізраїлі, щоб чекали. З ним повинен хтось поїхати, бо ти потрібна мені тут. Це навіть не обговорюється. Є хтось такий, чи потрібно знайти медсестру, щоб доглядала його? Знайдемо найкращу за потреби, не хвилюйся з цього приводу.

— Мама полетить з Максом, — хутко відізвалася я. Він кивнув.

— Завтра розпишемося в центральнім РАЦСі. Будь готова. Твоя подруга-директорка повірить тобі?

— Навряд, — зітхнула я, розуміючи, що Аліну справді не обдурити красивою байкою.

— Скажеш їй, що ми були закоханими раніше, а потім посварилися і розійшлися. А тепер несподівано зустрілися знову. Почувши про твоє горе, я тебе знайшов, запропонував допомогу. Ми провели день разом, ніч, врешті ти мене пробачила і ми вирішили побратися. Видаси їй цю теорію через декілька днів, щоб було правдоподібніше. Дванадцятого, в понеділок, зустріч з Філасовим. До тієї пори про нас уже знатимуть.

— Зрозуміла, — кивнула я.

— Ходімо, познайомлю тебе з моїм адвокатом. З лікарем ти вже знайома, скоро познайомишся і з рештою персоналу, — невдало пожартував Фелікс, піднімаючись з дивану. Залишивши Ярика розраховуватися, він подав мені руку, допомагаючи встати, і вказавши жестом на двері, пропустив уперед. Сама галантність.

Чорну «Феррарі» бізнесмена я впізнала ще з порогу ресторану, то ж одразу попрямувала до неї. Він відкрив мені двері, потім закрив їх і, обійшовши машину по колу, зайняв місце водія.

Того дня я вперше опинилася біля головного офісу холдингу, названого на честь міфічного фенікса, так близько. Та що там, я навіть увійшла у святу святих — палац бізнес-імперії Громових. У своїх володіннях Фелікс ні крихти не змінився, продовжував залишатися холодним, неприступним і владним. Він йшов гордо і впевнено добре знайомим маршрутом, а я бігла поруч, наче туристка, оглядаючись на всі сторони. Офіс Аліни навіть близько не стояв біля цього. Небачені масштаби.