ПРОЛОГ

Сьогодні ніч видалася на диво ясною. Штучне світло від прожекторів чудово висвітлювало іржаве чудовисько. Воно було в десяти метрах від мене.

Скільки себе пам'ятаю, ця рухлядь стоїть у центрі нашого міста. Відлякує туристів. Чому це колесо огляду й досі не знесли? Думки неслися одна за одною в моїй голові, поки я, як зачарована, роздивлялася здоровецьке іржаве колесо.

Вже час. Я почала перелазити через стару та скрипучу огорожу. Та коли вже хотіла зістрибнути з паркану, почула за спиною голос.

– А ну стій, а то я буду стріляти! – мовив спокійним, але з нотками сталі в голосі сторож місцевого атракціону.

Я на секунду зупинилася, чого не можна було сказати про мою тінь. Вона продовжувала свій шлях, але вже не в тому напрямку. Бо я вже відчула цей солодкуватий смак крові. Вона занадто гучно билася в жилах цього чоловіка!

– Люди, що… я! Доп… і… ххмпп.

І міцний чоловік обм’як у моїх руках.

– Ну що ти зробила, Дарино?

Це був він. Завжди незадоволений бос.

Я залишила сторожа в спокої, і він тихенько осів на вологий від власної крові асфальт.

– А що мені залишається робити? Я голодна! Я не бачу причин, чого ти злишся, Владе. Я тебе чекала, а тут він, харч… – спокійним тоном пояснювала я свій вчинок і направлялася все ближче до коханого. Ось вже і простягнула руки, щоб обійняти його, але вони чомусь пройшли крізь нього. Раптово відчула, як падаю в безкінечну прірву.

А далі моє тіло щось чи хтось тряс. Трохи згодом я відчула пекучий біль на своєму обличчі та відкрила очі.

 – Слава Богу, прийшла до тями.

Наді мною нахилився сторож і стурбовано щось мугикав. Далі я вже почала розуміти, що він казав, коли шум у моїй голові зник.

– Ну ти що, глухоніма чи що? Ну що за молодь пішла, що хочуть, те і творять.

Я почала підійматися на ноги і вертіти головою, щоб зрозуміти, де саме перебуваю.

– Ну що це з тобою, дівчино, чому ти спиш в кабіні? Як ти потрапила на це колесо огляду? Я ж всю ніч на посту був. Давай я тобі допоможу і проведу до виходу.

Ми тихенько йшли до головного виходу з атракціонів. Я мовчала, сторож ніяк не міг замовкнути.

– Медом намазано на тому колесі чи що? Чого вас так туди тягне? Ну не працює воно вже роки як три.

Я йшла та все думала про солодкий смак теплої крові…