Її серце шалено калатало, але це був не страх, а передчуття чогось грандіозного. На обличчі Даяни, як завжди, засяяла усмішка, сповнена таємниці та впевненості, але в глибині її очей мерехтіло невідоме. Вона ступила на сцену, і тисячі поглядів прикували до неї. Кожен рух був відточений роками практики, кожна магічна дія — ідеально вивірена. Глядачі завмирали, спостерігаючи, як зникають предмети, як з'являються квіти з повітря, як її помічники левітують під куполом.
Але цього вечора Даяна відчувала невидимий зв'язок з одним із рядів у залі. Її погляд випадково зупинився на чоловікові з сивими скронями, який сидів, здавалося, надто спокійно, надто уважно. Він не аплодував так завзято, як інші, але його очі були наповнені дивною сумішшю розуміння та чогось, що нагадувало смуток. Вона відчула, як її ілюзії, зазвичай такі неспростовні, ніби втрачають свою силу перед цим поглядом.
Під час останнього фокусу, де Даяна мала повністю зникнути з центру сцени, вона востаннє подивилася на незнайомця. У цей момент їхні погляди зустрілися, і в його очах вона побачила не звичайне захоплення, а якесь незбагненне, глибоке знання. Коли завіса опускалася, Даяна відчула, що вистава не закінчилася, а лише почалася. За лаштунками, за маскою чаклунки, на неї чекало не просто нове шоу, а розгадка таємниці, яка досі була прихована навіть від неї самої. Можливо, саме цей чоловік тримав ключ до її справжнього відкриття.