Сновидіння

  Серпень. Сьогодні мене знову охопив страх. Щось величезне й потужне пронеслося повз будинок, коли я стояла біля відчиненого вікна. За кілька секунд я вже прощалася з життям. Усе тривало лише мить. Цей момент, на відміну від минулого року, коли під час вибухів я думала про незавершені справи, про те, що так і не залишила жодної спадщини, сьогодні в голові пронеслися інші думки: «Невже це все? І я так і не побачу тебе? Не познайомлюся з тобою? Не буду поруч хоча б мить…»

  Свист ракети та гучне скреготіння поступово віддалилися. Я розплющила очі. Перше, що промайнуло у свідомості, коли страх почав відступати: «Це вже інший вимір? Чи ще наша реальність?» Всі езотерики говорять про перехід, але що як я вже там? Однак, озирнувшись, побачила знайому кімнату. Усе було на місці. Моє серце гучно билось. І саме тоді зрозуміла: у мене є шанс зустріти коханого в цьому житті.

  Перший раз я побачила його уві сні пів року тому. Це був незнайомий мені чоловік, і свого імені він не назвав. Але вперше в житті я побачила його чітко. Все було так реально, що після пробудження я відчула: «Це він. Той, кого я чекала роками».

  Сон був про подорож. Не пам’ятаю всіх деталей, але зі мною була подруга і ще хтось зі знайомих. Я відчинила якісь двері. Кабінет виглядав велично: темний дерев’яний стіл, блискучий від лаку, високий стілець, шафа для паперів. І він… Я не розгледіла його обличчя, бо чоловік сидів спиною до дверей та щось писав у книзі.  Але від нього йшло таке приємне, заспокійливе тепло, ніби ми були рідними душами. Я намагалася не заважати, терпляче чекаючи, коли він звільниться й підійде до мене.

  Чоловік був у військовому однострої, готувався до наради. Зрештою я запитала: «Ти як?» І він відповів: «Почекай трохи, я скоро прийду. Я зараз переписую історію». Я кивнула й відповіла: «Добре, почекаю»,  закрила двері й почала спускатися сходами.

  І прокинулася. У холодному поту, не розуміючи, чи це був сон, чи реальність. Чи, може… подорож у майбутнє? Сидячи на ліжку, перед очима крутився образ: чомусь він здавався мені знайомим.

  Минуло кілька хвилин, перш ніж я змогла зібратися з думками. Усвідомлення прийшло раптово: це був він. Той, кого я чекала роками. Але про яку історію він говорив і навіщо її переписував? І чому його слова здавалися такими значущими? Відтоді спокій залишив мене.

  Уранці, як зазвичай, після щоденних процедур, я зібралася й пішла до своїх «діток». Так я жартома називала співробітників в офісі. Кожен із них мав дивну здатність — начудити в найнесподіваніший момент, а мені доводилося «виносити горщики» і виправляти їхні помилки. Чим я насправді займалася, здається, ніхто й не розумів. Мою посаду кожен називав по-своєму, а я з усмішкою говорила, що я — менеджер з незрозумілих питань. Це тяглося ще з дитинства: коли хтось з друзів не знав, що робити, він йшов до мене за порадою. Але для власного життя настанов я не мала.

  Цілий день я не могла відірватися від думок про чоловіка. Його слова, які були сказані мені навздогін уві сні, лунали в голові, як тихе шепотіння. У мені оселилась впевненість, що я обов’язково зустріну своє кохання. Просто, як кажуть, всьому свій час.

  Під час обідньої перерви я домовилася зустрітись з подругою. Заряджена позитивом і романтичним настроєм, я поділилася з Дариною своїм сном. Ми часто обговорювали планети, ретроградний Меркурій і те, як Венера впливає на стосунки. А цього разу розмова була іншою, я весь час розповідала про сон та свої відчуття після нього.

  — Як ти думаєш, це щось означає? Чи просто гра підсвідомості? — запитала я.

  Дарина трохи нахилила голову, задумавшись.

  — Це точно не просто випадковість, якщо ти так чітко це відчула. Можливо, Нептун активний. Він часто викликає такі сни. А ще, — вона ввела дані на телефоні, — дивись, у тебе Венера зараз у тригоні до Плутона. Це аспект змін, часто пов’язаних з коханням.

  — І ти думаєш, що це був знак? — перепитала я.

  — Знак або підказка. Пам’ятаєш, що я завжди кажу? Ми зустрічаємо свою долю, коли готові. Іноді це трапляється зовсім несподівано, — вона усміхнулася. — Ти впізнаєш його. Просто довіряй своїм відчуттям.

  У цей момент мій погляд випадково впав на парочку за сусіднім столиком, і я завмерла. Там сидів чоловік, дуже схожий на того, кого бачила уві сні. Моє серце пришвидшилося, а дихання стало поверхневим. Я втупилася в нього, намагаючись зрозуміти, чи це дійсно він, чи моя уява грає зі мною якусь дивну гру.

  — Дарин, поглянь, — ледь чутно сказала я, киваючи у його бік, — той чоловік за сусіднім столиком. Він… він дуже схожий на чоловіка з мого сну.

  Подруга ненав’язливо подивилася у вказаному напрямку й ледь помітно усміхнулася.

  — Облиш, не поспішай, тобі здається, — сказала вона м’яко, хоча її очі виказували зацікавленість.

  Ми ще трохи поговорили про планети й психологічні аспекти. Все було так просто й так складно водночас: довіритися своїй енергії, своїм відчуттям і чекати, коли доля сама приведе до правильного рішення.

  Коли день затихав, уступаючи місце ночі, я питала себе: хто він? Де зараз? Чи думає про мене, як я думаю про нього? Можливо, ні. Але я вірю: наші шляхи зійдуться. І коли це станеться, я впізнаю його не по ході чи обличчю, а по тому відчуттю, яке лишилося в мені після пробудження.

  А потім я вирішила поділитися сном зі своєю двоюрідною сестрою та подругою за сумісництвом — Вірою. Мені потрібна була її підтримка. Хотілося, щоб вона розділила мою радість. Я написала їй повідомлення: «Привіт! Уяви, мені наснився чоловік. Він сказав, що скоро до мене прийде. Потрібно лише трохи почекати». Відправила й чекала відповіді. Але Віра так і не відповіла. Можливо, вона була зайнята, або, можливо, просто не поділяла моїх почуттів.