Лютневі квіти
Бодхісаттва
Невеликі фрагменти мене і тебе
зберігатиме попіл.
Щось минає до того, як здійсниться,
розкажи, пустелі, про зелені стебла,
про гарячу землю в очікуванні зливи.
Я пам’ятаю, як це було, але не пам’ятаю ім’я.
Я стояла на пристані і кидала камені.
Гаряче літо співало, манило:
забудь минуле, пожовкнуть верби.
Пам’ятаю відчуття раптової радості,
як наче знайшла бузок в пустелі,
і запах її наповнює простір,
вдихаєш і знаєш: вершиться диво.
Він не був бодхісаттвою чи пророком,
кимось близьким чи кимось далеким,
Зустрілися ми в далекій стороні..
скрізь роки сумлінь він вірив собі.
І він сказав: все дуже просто,
ми можемо бути іншого зросту.
Забути про тяжкість у голові
І називаючи імена, прийти до себе.
Я думала, він жартує, і пора йти.
Ірраціонально чекати без мети.
Але ось долинули звуки мантри:
якби не вони, я б була в пітьмі.
Все підпорядковане правилам акорду,
не від тебе залежить, яка буде нота.
Ніколи не знаєш, де знайдеш її:
може в блаженстві, може в вогні.
Можна називати Святі імена,
можна танцювати під шепіт вогню.
Можна шукати сенс буття,
але встигни полюбити життя, -
прошепотів Бодхісаттва мені.
03.09.2020
Відредаговано: 26.11.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
