"ЛЮТИЙ ВКРАВ ВЕСНУ"

ГОРИТЬ СВІЧА

Горить свіча – тремтливий вогник у вікні хатини,

Горять їх сотні й тисячі в оселях України.

Горить свіча...

Від того вогнику ні світла, ні тепла

І плаче воском і димить,

Та в ній – надія!

Близько зима, але змінились ми й змінилися свята:

Радіє снігу першому хіба що дітвора, –

Дрібна малеча, що так вірить у дива,

Коли в дорослих ані сил, ні слів уже нема

Й бракує розуміння...

Горить свіча – маленький вогник ледве світить, та не гріє

Допоки ворог з кожним днем все навісніє:

Зубами клацає безсило злої пащі,

Але не виграє ніколи і нізащо!

Зима ця буде холодніша і темніша,

І святкувати будем тихше і скромніше, –

Ілюмінації не треба і ялинок:

Без цих обійдемося пафосних картинок.

Перезимуєм! Подолаєм! Переможемо!

Горить свіча – молитись можемо.

Все відбудуєм! Стерпим! Допоможемо!

І світлом станемо одне для одного.

23.11.2022р.

*****

ЦЕРКОВНИЙ ДЗВІН

Врешті стихнуть бої і поранених крики,

Лайка стихне й прокльони ворогів,

І серед тої блаженної тиші –

Пролунає церковний дзвін.

Бо так бракує цій землі, –

Стражденній у крові та ранах,

Щоб повернулись журавлі

І був спокійним кожен ранок.

Хай над полями й поміж хат –

Той дзвін церковний не стихає,

Бо для молитви все є час,

Хоч храм в руїнах догоряє.

Усе тримається на вірі:

Часом в людей, та більше – в Бога,

І хоч який тернистий шлях, –

Господь не полишить нікого.

Весна прийшла, а отже знов

Настало свято Воскресіння:

Лунають дзвони всіх церков,

До неба ж лине голосіння...

Благають грішні – не святі,

В смиренні голови схиливши:

Дай, Боже, край оцій війні!..

Й церковний дзвін в блаженній тиші.

29.03.2024р.

*****

Світ завжди був таким, Боже?

Щоб людей у горнило "війни"

І хоч плач, хоч проси... Не поможе!

Ні "закон", ані ближні, ні Ти.

Та воно, мабуть, так не гоже

То є хибний якийсь лад

Бо не може, ну просто не може

Кожен зватись хоробро СОЛДАТ!

Киньте камінь чи плюньте в обличчя –

За все писане я відповім,

Та при владі у нас бандити:

Люд страждає, а добре – їм.

Ворог є, він як завше лютий,

Як і рік, як і два тому...

Наша ж влада так "воду мутить",

Вже й не знати, на користь чию.

Синє небо, волошка в полі

Й солов'їна співоча душа –

Це насправді і є Україна,

А все решта - політика, гра...

20.04.2024р.

*****

ОСІНЬ

Осінь прийшла з круками...

Сипле листя, мов пір'я птахи,

А ми й досі охоплені муками,

І дощі, наче сльози вдови.

Сусіди похмуро вітаються,

І думки, мов колючі дроти

І як це, скажіть, називається?

Друга осінь у стані війни...

Не лікується, не забувається, –

Це приходить ночами у сни:

Ті життя, що за мить обриваються,

І убиті чиїсь сини.

На душі не коти, а демони –

Роздирає неспокій і біль.

Де ж Герої? Скажіть мені, де вони?!

Більшість їх вже в могилі сирій.

Комусь спиться, комусь і співається...

Хтось ще здійснює мрії свої, –

Ну а хтось від ракет ховається,

І мріє почути :"Свої!"

Але осінь прийшла й не збирається

Бути тлом цій проклятій війні!

Щось минає і щось починається:

Лиш за мертвими тужать живі...

14.09.2024р.

(Світлина з мережі Інтернет)

ХЛОПЧИНА

Місяць повнотою наливається

І дурманом пахне літня ніч,

Айстри квітнуть — осінь усміхається...

Так затишно з ними віч на віч.

В тій красі святе щось відчувається:

Дотик Бога, що нам світ створив.

Це, напевно, щастям називається —

Щастям тих, хто завжди мирно жив.

У кімнаті молиться хлопчина —

Голосно, як змалку колись вчив,

Бо його страждає Батьківщина,

Він же сам, по суті, ще й не жив.

Місяць повний і осінні айстри,

Та дурман у білому цвіту...

На колінах Бога я благаю,

Щоб беріг хлопчину й цю красу.

14.08.2024р.

*****