"ЛЮТИЙ ВКРАВ ВЕСНУ"

НЕ ПЛАКАТИ! 

Не плакати! Не голосити до небес,

Не нарікати на жорстокість долі:

Бог дасть нам сили донести цей хрест,

Ми не забудем імена наших Героїв!

Не... плакати! Не опускати рук,

Хай навіть не усі тримаєм зброю

І вірити, що скоро чорний крук –

Обернеться голубкою святою.

Не плакати! Сміятися хоч зрідка,

Навіть якщо у грудях біль пече –

Бо й на руїнах виростає квітка,

Й відроджується все живе.

Не плакати! Не лити сліз даремно:

В сльозах, нажаль, не втопиш ворогів

Молитися, щоби на кляте плем'я

Зійшов з небес правдивий Божий гнів!

Не... плакати! Хоч сльози знов – рікою!..

Ніхто ж бо серцем з нас не скам'янів.

Вкраїнське горе заросте травою,

Зазеленіє на могилах ворогів.

21.07.2022р.

*****

ОЛЕНІВКА...

Над місцем, де й не було вже надії –

Кружляє попіл. В'ється сивий дим...

Капають сльози Матері Марії,

І боляче на небі всім святим.

Розплати! Помсти! Смерті всім катам! –

Ми маєм право щиро вимагати.

Герої наші вам не по зубах,

Ви підло лиш змогли їх повбивати!

Які знущання?! Допити які

Ті ор*и кляті хтіли приховати,

Щоб спішно так замести всі сліди?

На всі питання – відповідь: ракети!

І хай нам знадобляться і роки,

Щоб змусити чортів вину признати...

Їм не уникнуть Божої руки,

Що за все зло їх зможе покарати!

Ми є народ, що звикнув до жалоби

Та зброю все ж не випустить із рук:

В нас гідність є, нема ростків погорди

Свого не віддамо катам повік.

Сьогодні... Ми не можемо сміятись,

Не можемо вже жити, як колись.

Ми ж навіть їх не зможем поховати!..

На Батьківщині... Тих, що не здались!

Це місце, де нема уже надії

Де серед попелу нема уже живих...

Душі бійців, що не здали Місто Марії –

На небо линуть до усіх святих.

30.07.2022р.

*****

Тече спокійно субі Тиса,

Над нив літают ластівк:

Они не знают, Божі птиці, –

Чого скорбота у селі.

Пуслідній динь устався з літа –

Збирают вшиткі врожаї,

Но а душа ніб розп'ята,

На очи просятся слизи.

Буде звонити довго в Церкви,

І люди всі на улицях...

Сусіди прийдут ся прощати:

Квіти й лампадк у руках.

Ко має дві здорові ноги

І крехту жалю у серцях, –

Та прошу: станьте край дороги,

За нас із вами ун поляг.

Кой ти достроїш субі хижу,

Тай файно уладиш усьо –

Згадай за тих, ко воювали...

Най прийме їх до себе Бог.

Чорти каца*ські вби вже згнили!

Кулько вд них горя і бід...

Кіби до рана всі лиш жили!

Усі пекла на них й ад!

А світ не хоче ся міняти:

Везут Герою двох вать трьох...

А што їх сім'ї? Як їх діти?

Терпіння й сил най даст їм Бог.

"А ун про вшитко фіґльовав...

І роботящий бов тай шустрий...

Жону і діти чистовав..." –

Говорят у селови люди.

Тече спокійно субі Тиса, 

Літають дале ластівк:

Най вам, Герої, мнягко спится...

Слава вам й пам'ять на вік!

31.08.2022р.

Примітка*** 

Вірш присвячено двом моїм односельцям і мужнім закарпатцям, які віддали життя на війні росії проти України. Героям Слава!

*****

"У МЕНЕ НЕМАЄ ДОМУ..."

Справа в тому,

Що у мене немає дому...

Ця війна все змінила раптово,

Не побажаєш таке нікому –

І ніколи!

Мені ж просто нема де сісти,

Щоб написати хоча б два слова...

Вже не буде все так, як вчора

І не буде, як рік по тому.

І не просто тепер радіти,

І навчатись всьому новому...

Вам знайомо?

Прокидатись під звуки бою,

Коли ворог наставив зброю

На майбутнє і твоїх рідних,

І позбавив життя спокою?

За спиною...

Залишилися мирні ранки

Й дружні бесіди з смаком кави.

Всі рядки, які написала

Що любила і все, що знала

І весна, яку так чекала!..

Справа в тому,

Що у мене немає дому...

Мені відмовлено у простому:

Прокидатись в своїй домівці,

Готувати улюблені страви,

Я не можу садити квіти

Й кожен день проживати, як свято.

А втім...

Я маю, заради кого

Не здаватись й терпіти втому,

Я ж нічого лихого нікому...

Гул тривоги знов по-живому!

І хоч в мене немає дому,

Але діти мої зі мною

Й мрії – крилами за спиною!

Часом пісня знімає втому,

Дозволяє лишатись собою.

Справа в тому,

Що я вірю у Перемогу,

Що люблю свою рідну Мову

Й Україну так, як ніколи!

Тому...

Я за правилом доброго тону –

Нічого лихого нікому.

Я радію новим знайомим,

Але серце тяжить додому...

Й хоч не буде все так, як вчора

І не буде, як рік по тому –

Буде пісня про Перемогу,

І тихе зітхання: "Вдома!"

01.09.2022р.

*****

НЕОФІТИ

Це – гра...

Двобій життя і смерті!

Тут два світи зійшлись в кривавім герці.

Війна уже зробилася мистецтвом,

Тут стільки тих, хто більше не озветься.

Це – гра...

Лиш гра для сильних світу!

Тут пішаками ходять по клітинках:

За кимось сліпо сунуть неофіти,

І віддають до крихти все, до нитки.

Й через пророків всім живим дано завіти,

Щоб брат на брата руку не здійняв,

Та квіти зла ростуть по всьому світу:

Кожен їх корінь плід гріховний дав.

Це – гра...

Хтось плаче, хтось сміється!

Сьогодні пан, а завтра вже пропав.

І цю війну, що стала вже мистецтвом –