"ЛЮТИЙ ВКРАВ ВЕСНУ"

ПРО "ВЕСНУ"

Не можу вже писати про війну,

Але весна сьогодні не на часі:

Он дим від згарищ заховав красу

Й лютує ворог в божевільнім сказі.

Вже скоро й червень на календарі,

В душі ж у всіх насправді й досі лютий,

Й новини, і до них коментарі –

Їх з пам'яті не стерти, не забути...

Минула ніч й так боляче стає:

Знов хтось віддав життя за мій світанок!..

Далекий хтось. Не знає він мене.

І не давав мені ніяких обіцянок!

Нудить від слів оцих – "НІКОЛИ ЗНОВУ!"

Й від намагань вбивці обличчя зберегти,

А подивіться, що зробили із "Азовом"...

З містом Марії... І ПОВТОРЯТЬ ЩЕ!

Я хочу вірити, що все це не даремно –

Ці сотні трун, накритих прапорами,

Вірити в ЗМІНИ, а не ПЕРЕМЕНЫ

Й що не помилимося більше ми "братами".

Виє у вухах клятий гул сирен,

Страшно і погляд підвести до неба:

Бо що, як звідти зараз "прилетить"

Й в справах буденності пропаде вмить потреба?

Часом я хочу божевільно закричати:

"У НАС ВІЙНА! РЕАЛЬНА!! З ТИСЯЧАМИ ЖЕРТВ!!!"

Це не сценарій. І не світова прем'єра...

Не привід вигадати синьо-жовтий бренд.

Я вибачаюсь, я все розумію:

ВСЕ – УКРАЇНА! І не БУДЕ, а ВЖЕ Є!

Тому так скромно й щиро промовляю –

"Dziękuję przyjacielu! Thank you, friend!"

А так хотілось написати про весну,

Війну ж залишити у хроніках далеких –

Щоб чийсь син не став ціною мого сну!..

На небо глянути, – а ТАМ. ЛИШЕ. ЛЕЛЕКИ...

27.05.2022р.

*****

КОЛІР ЗАСОХЛОЇ КРОВІ

Я сиджу і неквапно п'ю каву,

Свіжу каву зі смаком війни.

Знов події страшні... Не цікаво!

Та від правди, нажаль, не втекти.

Я в безпеці й далеко від фронту –

Там, де звичне вирує життя.

Мабуть, правильно це і логічно,

Що проймає мене каяття.

Я готую улюблені страви,

Сплю і їм кожен день досхочу

Мої сни не такі вже яскраві:

Я описую їх, не мовчу.

Мені снилась на небі заграва

Й дітлахи, що кричать: "Феєрверк!"

На чужому лиці балаклава,

І уламки ворожих ракет.

Синьо-жовтий сьогодні в моді –

Світ вподобав ці два кольори,

На них плями засохлої крові:

Бачу я, та не бачать вони...

Мені снилось, що я на весіллі

В білій сукні з червоними маками,

І порожні дитячі колиски,

А в них – ордени з відзнаками.

Іще снилась вціліла яблунька –

На ній гойдалка досі висить,

А довкола все було розбомблено,

А довкола все – гине й горить...

Кожен ранок я з тою кавою

Починаю зі слів: "Ще війна!"

І милуюся сонця загравою,

І п'янію від думки: "Жива!"

Моє ліжко, і книжки, і речі всі...

Мої мрії про щастя й любов –

Тепер стали іншого кольору:

Вони ніби засохла кров.

Мені соромно бути дорослою

Й мати в серці дитячий страх,

Коли руки донизу від розпачу...

Мені соромно.

Навіть у снах.

31.05.2022р.

*****

НА НЕБЕСАХ І НА ЗЕМЛІ...

Так тяжко нині на землі,

Й на небесах сьогодні сумно:

Сумують ангели там всі,

А на землі в жалобі люди.

Минають дні, а з ними й ночі

Курличуть сумно журавлі...

У матерів в очах лиш сльози,

В дружин лиш розпач на лиці.

Чому так сталось, Боже милий?

На небесах... А на землі

Немає більше вже щасливих,

Тужать за мертвими живі.

В цвіту калина похилилась,

Од вітру стогнуть явори –

Земля вкраїнська зажурилась

І просить в Бога: "Захисти"!

На небесах стоять ангели

І кожен має по свічі:

То душі воїнів полеглих,

З землі прийшло їх тисячі...

За що, скажи, о Боже милий,

Налив ти чашу цю гірку?

Мабуть тому, що ми грішили –

Плюндруєм істину святу.

На небесах сьогодні тихо,

Не чутно співів і псалмів:

Господь послав усіх ангелів

На землю, до своїх синів.

Щоби у кожного солдата,

Що на вкраїнській, на землі

Стоїть за волю і за правду –

Завжди був ангел на плечі!

Так тяжко нині в Україні:

Тужать й дорослі і малі,

Всі просять в Бога тільки миру!..

На небесах і на землі...

15.06.2022р.

*****

ДРУЖЕ...

Згадуй... В найтемніший час доби

Літо наше й аромат суничний:

Намистинки стиглі у траві –

Ми навколішки збирали їх. Комічно.

Знаю, друже, тяжко там тобі

Й літо цьогоріч – ножем у спину!

Але згадуй наші мирні дні

Й вір у перемогу. Безупинно.

Ти борониш мрії всі мої,

Віддаєш війні себе по краплі,

Але що залишиться мені?

Місце дислокації на карті!

Не кажи, в якому ти селі

Чи яке борониш зараз місто:

Просто бережіть себе там. Всі!

Знаю, що повторюю це часто.

Досі, друже, ми під одним небом

Й на одній нескореній землі!

В мене тихо тут. А як у тебе?

"Гради" й "Смерчі"? Хмари грозові.

Я не тямлю в битві і стрільбі,

І філософія війни мене не вабить –

Та довіряю істині простій:

Козацький дух ніколи не зламають!

Друже... В найтемніший час доби

Пам'ятай, що на дворі вже літо.

Десь суниці стиглі у траві...

Десь комічно їх збирають діти...

08.06.2022р.

*****

ЩЕБЕТАЛА ПТАШКА...

Щебетала пташка на світанку

Й річка хлюпотіла на зорі –

Сподівались мирного ми ранку,

Та не спали кляті москалі!

Знов від диму небо почорніло,

Гнівом наші сповнились серця:

Жовте поле – навіть те горіло,

І не видно цій війні кінця.

Десь у лісі липа шелестіла,