"ЛЮТИЙ ВКРАВ ВЕСНУ"

Отакі от тривожні часи...

Та й чи було колись спокійно?

У боях проминули роки:

Тяжко жилось, зате – вільно!

Кожен день ми завзято б'ємось –

Хтось – молитвою, хтось – з автомата,

А мета в тої битви одна:

Дати відсіч ворожому "брату"!

Так було й за давніших часів –

Не терпіли ні пана, ні ката!

На своїй же землі й поготів:

Поховаєм врага-супостата!

Вже шкодує проклята орда,

Що на землю козацьку ступила –

Відкусила, зажера, шматка

Та глитнути його не сила.

Україна – колиска моя,

Де вишневий садок коло хати...

І я думаю так не одна –

Весь народ у це вірить свято!

Весь народ, як одна родина

У молитві прохає Бога:

"Захисти українських Героїв,

Даруй сили й здоров'я міцного!"

Отакі в нас тривожні часи...

Поклик світу звучить, як один

Різні мови кричать й голоси –

"PRAY FOR UKRAINE!!! "

25.02.2022р.

*****

У же й весна, та зимно у серцях

К ружляє трохи сніг, насправді ж – попіл.

Р ве душу лють, могутніша за страх, 

А ле й молитви Богу ми підносим.

Ї дуть родини з тугою в очах,

Н а довго залишаючи домівки,

А воїни зі зброєю в руках –

П лекають мрію про свободу Батьківщини.

Е кран смартфону блимає тривожно,

Р уки тремтять од тих страшних новин:

Е вакуація знов... втрати... Скільки можна?!

М и всі втомилися від клятої війни!

О днак, вже скоро перемога –

Ж иве Вкраїна, синьо-жовтий видно стяг...

Е urope, світ весь, правда й Бог – за нас!

11.03. 2022р.

*****

Це – моя Україна:

Спалена!

Скривавлена!

Руїна...

Танками-ракетами поорана,

Та досі!..

Ворогом... Не скорена!

Це – моя... Україна!

Твоя, враже, темна могила:

Проростуть з неї жовті стожари

На нашій стражденній землі!

Це – моя Україна!

В огні, але не на колінах

Під блідими, холодними зорями – 

Снить степами й щасливими долями!

Гоїть рани житами й волошками –

І пишається дідом Дніпром.

Україна! Моя... І твоя!

Мати кожного вірного сина

І дочки, що у тяжку годину –

Боронили її до загину.

Буде небо над Львовом і Києвом,

Над Херсоном й містами всіма – 

Мирним і ясним для кожного,

Бо вже скоро скінчиться війна!

Зарясніють комини лелеками,

І тривоги всі стануть далекими... 

Запалає рожевий світанок:

Мирним день буде й кожен ранок!

Буде жити моя... Україна –

Славетних Героїв земля,

Мій народ, його воля і сила...

Не скорена й шанована всіма!

14.03.2022р.

*****

Весна. А весна цьогоріч – не така,

Не для нас, не для всіх українців:

Там у світі, де в інших квітує земля –

Наша стогне від тих, хто лиш здатен на звірства.

Так, це про нас! Про українців ХХІ-го сторіччя,

Що довго вірили: живемо в мирний час,

Та інші плани були в підлого сусіда.

Тоді це й сталося. Наприкінці зими,

Як ми гуртом відсвяткували вже й Різдво –

Передчували це давно, але повірить не могли

Яке жахливе увірветься до нас зло.

Ми не забули те життя, що було "до"

І не забудемо повік, що стало "після" –

Скільки ж найкращих наших мужньо полягло...

Не вистачає нам проклять! Замало злості!

Яка ж чума?.. Який звірячий сказ?!..

Проїв вам мізки, "братній" наш народе?

Ми не пробачимо вам ріки наших сліз,

Не простимо терору, прозваного "боєм"!

Хай там у світі, за "межею" наших бід

Де мирне небо і все дихає весною –

Знає дитя мале й старий поважний дід:

Не ми, вкраїнці, – це на нас пішли війною!

Не маєм права здатись і змиритись,

І сісти з ворогом... і з ним ділити хліб:

Маєм обов'язок за свою землю битись –

Це в нашій крові! З цього зітканий наш рід!

Усе ще лізете? Смішні ваші потуги,

До перемоги вам – як червам до небес.

Уже не вперше, "браття", зрозумійте ж вдруге:

Вас не чекають тут, з вас лишиться лиш "груз".

За всі міста, зруйновані ордою...

За кожну маму, що вже поховала сина...

За цю весну, що захлинулася війною –

Вже не пробачить ані світ, ні Україна!

Слабких немає серед нас, нема й лякливих

Й не стало зараз вже багатих й бідняків:

Ми "єсть народ, якого Правди сила..."

Не приєднається ніколи до рабів!

Ми боремось, як ти писав, Тарасе,

Смерть ворогам несем, як закликав Бандера.

Нам Бог поможе і під синьо-жовтим стягом –

Всі заспівають українці: "Ще не вмерла!.."

21.03.2022р.

*****

(Не дуже вмію писати на гумористичну тематику і це не зовсім байка... Йой, най буде )

БАЙКА ПРО ЧОРНОБАЇВКУ

Там в Херсоні, в Україні

Де смачнючі кавуни,

Є село одне не звичне:

Мруть там орки щодоби.

Вже не раз, не два й не тричі

Їх там били, як чортів!

Файно техніку палили

Тай новенький гвинтокрил.

Чорнобаївка кацапам –

Як Бермуди – кораблям:

Так і так туди їх тягне...

Значить, видно, Бог так дав!

Вже сміються з них і гуси –

Добре видно їм згори,

Як вчетверте, вп'яте й вшосте

Б'ють їх наші вояки.

Орки плани си складають,