4

Все літо в Максима промайнуло в якомусь хворобливому азарті. З однієї сторони симпатія до Даринки у нього ставала все пристраснішою та палкою. Парубок й не помітив як почав невміло залицятися до нової знайомої. Дівчина ж на ці знаки уваги юнака миттєво відповіла своєю прихильністю. Непомітно між ними зав’язалися достатньо близькі дружні відносини, які як сподівався юнак в найближчому майбутньому перетворяться на щось більш серйозне і значуще.

З іншої сторони між Максимом та Вадиком, від часу їх першої сутички на сільській дискотеці,  розпочалася найсправжнісінька хлоп’яча війна. Супротивник Макса відзначався нахабним невихованим характером та крутим брутальним норовом. Син заможного місцевого бізнесмена він міг дозволити собі зневагу та презирство до всякого простого хлопця чи дівчини у селі. І хоча Вадик ані разу не насмілився викликати Максима на відкритий парубоцький двобій, бойові дії велися по повній програмі.

Спершу знайомі Макса передавали йому словесні погрози від його супротивника, у яких Вадик вимагав у парубка, щоб той негайно припинив зустрічатися з Даринко. Коли це не подіяло, по селі настирливо стали розповзатися брудні слухи начебто юнак з міста є звичайнісіньким ловеласом та бабієм, який хоче просто спокусити молоду сільську дівчину, лицемірно скориставшись її наївністю та довірливістю. А на кінець дійшло до того, що мати Вадика якось перепинила Даринку серед вулиці і привселюдно обізвала бідну дівчину хвойдою, повією й іншими неприємними та образливими словами і матюками.

Звісно Макс не міг стерпіти такого неподобства. Хлопець неодноразово поривався зустрітися з Вадиком і поговорити з ним по-чоловічому. Та Даринці щоразу вдавалося вгамовувати цей справедливий гнів у парубка. Дівчина благала хлопця не зв’язуватися з Вадиком, бо як поговорювали в селі, у його батька були обширні знайомства серед місцевих бандюків. Максим, звичайно, мало зважав на таку ймовірну небезпеку, та Даринка зазвичай підкріплювала свої вмовляння жагучими поцілунками. І під їх казково-солодким впливом юнак якось враз забував і про свій гнів, і про рішучість набити писок нахабному кривднику.

Наприкінці літа у парубка та дівчини відбулася прощальна зустріч. Максим мусів повертатися в місто де на нього чекав перший курс університету. Даринка мала доучуватися в сільській школі. Останнє побачення у молодої пари вийшло напрочуд вдалим. На ньому юнак не тільки зізнався дівчині у своїх почуттях та попрохав її руки і серця. Він отримав ствердну відповідь від Даринки та її запевнення у своїй вічній вірності і відданості їхньому коханню. Дальше була злива медових поцілунків, гроза невмілих несміливих пестощів і буйний ураган того таїнства, що перетворює простих підлітків на дорослих людей…

Додому Максим повертався ледь не на світанку. Неземне щастя, фантастичне задоволення і райське блаженство розпирали його груди. Та дійти до хати в якому мешкали його бабуся та дідусь хлопцеві не судилося. Підлий удар по голові ззаду несподівано обірвав його щасливий політ. Гострий біль вмить пронизав тіло парубка мов сліпуча блискавка літнє нічне небо. Перед очима опустилася червона пелена, ноги самі собою підкосилися, в роті з’явився солонуватий присмак крові. Хлопець впав на землю з жахом відчуваючи як безжальні удари градом посипалися на його тіло. І остання думка, що з’явилася в бурхливих вихорах нелюдського болю, було люте бажання помститися своїм кривдникам-убивцям.