Нестерпний біль вже практично вщух. Свідомість прояснювалася все більше та більше. Безумний хаос думок, почуттів і емоцій поволі впорядкував свій скаламучений плин. Мерехтливі фрагменти спогадів-жахіть поступилися місцем цілісній картині недавнього минулого. Він отримав змогу потроху логічно осмислити все, що з ним трапилося.
Та незабаром прийшла інша халепа. З’явився голод та спрага. Спершу ледь відчутні вони швидко розростався, як лісова пожежа спекотним літом. Дуже скоро ці непідконтрольні відчуття заполонили всі його думки. Нестримне бажання попоїсти настирливим дятлом стукотіло в його голові. Невгамовне прагнення попити нав’язливою сараною плуталось в його свідомості. Кінець-кінцем неспроможний приборкати ці нагальні бажання-поклики він почав діяти.