2. ПЕРЕХРЕСТЯ ДОЛІ

    Коли Корецький з’явився у розташуванні роти, солдат в казармі вже не було. Він швидко перевдягнувся в польову форму, накинув планшет, взяв тривожну валізу і побіг в парк. Там капітан Васильєв керував виїздом машин з боксів.

     - Довго спиш, - сказав він Корецькому незадоволено. – Швидше шикуй свої машини в колону.

   Слабкі ліхтарі освітлення на стовпах по периметру парку прорізали морок, їхнє тьмяне світло вихоплювало з темряви броунівський рух навколо машин. Солдати метушилися біля автомобілів, хтось вантажив у кунги провіант, гули двигуни, що перекривалися матом ротного, коли одна з машин не заводилася. Біля тривожних воріт формувалася колона. Недалеко від воріт стояв комбат і мовчки спостерігав за всім дійством нічного хаосу, що творився. Видно було, що він нервував, але мовчав і стримував свої емоції. Всі висновки по організації виїзду будуть зроблені пізніше, після повернення з навчань.

     Черговий відкрив ворота і колона апаратних і транспортних машин рушила з парку по польовій дорозі в напрямку Двох стовпів, де екіпажі роз’їдуться по різних напрямках, як було визначено їм у наказі командира.

     Корецький сидів у кабіні своєї машини, спостерігаючи за світанком. Перші промені сонця проникали крізь пелену хмар і висвітлювали ніжно-зелені поля, надаючи їм загадкового сяйва. З кожною хвилиною світло ставало дедалі яскравішим, розливаючись небом і оживляючи навколишню природу. В голові крутилися думки про те, що він не встиг повідомити Марі про свій від'їзд. Але як би він це міг зробити. Можна було одразу повернутися до її дому, а не бігти в частину. Тим паче, що це було не так далеко. Але він побіг з посильним, тому що там тривога, а це він вважав важливим. Коли тривога - в частині тебе ніхто чекати не буде, всі машини виїдуть і потім шукай-добирайся сам, як знаєш. Але що роботи тепер, вони вже далеко. Він думав, що його поспішний від'їзд без попередження, Марі може розглядати як образу або необачність. Однак поступово Максим заспокоїв себе тим, що така ситуація буде гарним випробуванням на вірність та істинність почуттів Марі до нього. Так він впевниться, наскільки сильно дівчина кохає його і сумує за ним за його відсутності. Максим примудрився втішити себе думкою, що якщо Марі насправді кохає його, то не перестане думати про нього і не залишить забутим на невизначений час. А навчання триватимуть днів десять, ну, може два тижні. Якщо в людини є справжні почуття, то вони, безумовно, переживуть випробування тимчасової розлуки.

За Маяками колона зупинилася - закипіла одна антенна машина через термостат, який забився. Начальник штабу виліз з головної машини і підкреслено демонстративно подивився на годинник.

- Я вас вітаю, - сказав він Корецькому. – Виявляється, що крім вищої освіти  потрібно мати хоча б середню кмітливість. Й іноді перевіряти машини. З такими темпами, Корецький, ви ще довго будете ходити в лейтенантах. Ферштейн?

- Яволь, - Максим приклав руку до козирка.

Міша Гайдаржи допоміг солдату прочистити термостат і колона знову рушила. Біля села Старокозачого машини звернули на польову дорогу і заїхали в невелику посадку, де і повинні були розгорнути свою радіорелейну станцію.

У стратегії військового зв'язку радіорелейні станції є важливою ланкою в забезпеченні безперебійного зв'язку для командних пунктів. У цьому сенсі вони стають об'єктом особливої уваги для противника. Розвідка, як хижак, завжди полює за тими, хто прагне залишитися непоміченим. Кожен сигнал, випущений цими станціями, може слугувати підказкою противнику. Щоб зменшити ризик виявлення командного пункту та запобігти розкриттю місця розташування вузла зв'язку командного пункту, військові розробили тактику віддаленого розміщення радіорелейних станцій. Саме тому такі станції мають виноситися від вузла зв'язку командного пункту на кілька кілометрів. Єдиним каналом передачі інформації, який надає командному пункту не тільки зв'язок, а й безпеку, є важкий польовий кабель, протягнутий від радіорелейної станції до апаратної ущільнення на вузлі зв'язку. За прокладення кабелів у батальйоні відповідала лінійно-кабельна рота капітана Аблязова.

Корецький оглянув посадку. Позаду - розораний виноградник, жертва урагану антиалкогольної кампанії. За ним вдалині зеленів фруктовий сад, який одразу привернув цікаві погляди солдат. А спереду за невисокими деревцями посадки простягалося мальовниче колгоспне поле. І десь там, за полем зеленів лісок, в якому розгортався вузол зв’язку командного пункту.

Майор Горшков вишикував екіпаж Корецького, сказав, що навчання почалися, і нагадав про заходи безпеки. 

- Ну, зв'язківці, вперед! Подивимося, чого ви навчилися, - посміхнувся  він у вуса і натиснув на секундомір. - Заодно й норматив по розгортанню перевіримо.

Начальник штабу сів на розкладний стілець і став спостерігати за розгортанням станції. Корецький керував діями своїх солдат, які встановлювали антени, піднімали щоглу, налаштовували прийомо-передавачі та підключали необхідні кабелі. Їхні рухи були відточені на неодноразових розгортаннях станції на полігоні. Після того, як Гайдаржи запустив електростанцію і подав живлення, Корецький вишикував екіпаж в шеренгу і доповів майору про виконання нормативу.

- Ну, що ж, - сказав Горшков, потираючи вуса, - Розгортання виконане на «відмінно». Але… але оцінку «відмінно» я вам не поставлю. Кабелі живлення на встановлені на кілки, кілки заземлення станції забиті аби як, розтяжки щогли натягнуті слабо, маскувальну сітку не натягнули, рядовий Штепа розгортав станцію зі знятим автоматом і протигазом. І це ще ми не перевірили якість каналу зв’язку. Так що ставлю екіпажу оцінку «незадовільно». Будемо відпрацьовувати норматив пізніше ще один раз.