Люмірея. Шепіт крил
Ліс світла
Коли Люмірея перетнула Срібний міст, перед нею розкинувся Ліс Світла — місце, де дерева світилися м’яким золотистим сяйвом, а трава під ногами сріблилася, немов покрита росою зі світла.
Повітря було теплим і дзвінким, сповненим ніжних пахощів квітів.
З-за одного зі світлих дерев вийшли феї. Вони були тендітні й прекрасні, мов промінчики ранкового сонця. Їхні крила мерехтіли всіма відтінками веселки.
— Люміреє, — промовила одна з них, фея з волоссям кольору стиглого меду, — ти пройшла перший шлях. Ласкаво просимо туди, де народжується справжня сила світла.
Інша фея, з крилами, немов витканими з туману, простягнула їй маленький ліхтарик. Усередині нього палало золоте полум'я, таке тепле, що Люмірея відчула його навіть крізь скло.
— Це світло твого серця, — сказала фея. — Воно допоможе тобі пройти наступні випробування.
Люмірея прийняла ліхтарик обережно, з трепетом. Світло всередині нього здалося їй дивним відображенням її власних почуттів: надії, радості і невідомого передчуття великої пригоди.
Попереду між деревами блимала стежка, що вела глибше у Ліс Світла.
#2991 в Фентезі
#1639 в Різне
#344 в Дитяча література
Відредаговано: 30.05.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
