Нір провів Люмірею вузенькою стежкою, що вела між деревами, які світло тремтіли під срібним сяйвом. Чим глибше вони заходили, тим прозорішим ставало повітря — немов саме світло обплітало їхні кроки.
Нарешті вони вийшли до невеликої круглої галявини, у центрі якої височіла арка, сплетена з живих гілок та квітів, що пульсували лагідним світінням.
— Це — Брама Випробувань, — мовив Нір. — Кожна майбутня фея повинна пройти стежки, які перевіряють її серце і віру у власне світло.
Люмірея відчула, як щось схвильовано заворушилося у її грудях. Чи справді вона готова?
— Перше випробування, — продовжив Нір, — відбудеться у Долині Відлунь. Там ти побачиш своє минуле і навчишся не боятися його. Тільки чисте серце здатне пройти крізь тіні.
— А якщо я не зможу? — прошепотіла Люмірея.
Нір усміхнувся тепло:
— Ти вже можеш. Пам’ятай: світло завжди живе в тобі. Навіть якщо ти не бачиш його одразу.
Зробивши глибокий вдих, Люмірея ступила під арку.
М’яке світло охопило її — і світ навколо почав змінюватися...