Шанс

Шенові було добре відомо, що значить “місце”, про яке згадував Флет. Це був місцевий паб на окраїні Нижнього Міста під назвою Венга. В Новому Ульмі не зраджували традиціям минулого, а тому споживання алкоголю було дозволене від шістнадцяти років. Разом із Флетчером, з колишнім однокласником, вони часто проводили час у цьому пабі, ще з досить юного віку. Усі знали, що він брат Ліама, а тому вони почувалися тут безпечно незважаючи на свій вік. Це було особливе місце. Це було місце зустрічей та розмов. Саме тут Ліам познайомився з Гаредом, ще до того як той зібрав свою Сіру Зграю. Ще однією особливістю цього пабу, було повне екранування. Жодне слово сказане всередині, ніколи не просочувалось на зовні. Власник цього закладу, сам в минулому член банди, тому з повною серйозністю ставився до своєї головної фішки. 

    При самому вході, над масивними броньованими дверми виднілася неонова вивіска  з написом “Венга”. Окутана у  що палає, перша буква “В" була розміщена посередині слова і була неспіврозмірно великих пропорцій з рештою назви. Відкривши двері, разом з собою Шен впустив потік свіжого повітря всередину. Просторе двоповерхове приміщення де-не-де освітлювало тьмяне світло неонових ламп. Посередині розмістилася чотирикутна барна стійка за якою як і завжди працювало двоє - Бартош, давній знайомий Шена, та його робот-помічник Кайзер. Якщо говорити направду то, кожен відвідувач Венги рахував Бартоша за свого приятеля. Його легкий та неосуджуючий характер невидимою силою притягував до себе відвідувачів. Це був той тип людей, які більше слухали аніж говорили та рідко коли не погоджувались зі своїми співрозмовниками. 
     Присівши за барну стійку він обернув долоню догори, дозволяючи обручу на запʼясті висвітлити екран на долоню. На годиннику показувало за двадцять на дванадцяту. Флет міг зʼявитися з хвилини на хвилину, тому Шен вирішив замовити собі щось випити та зачекати його тут.
    - Шеннал Мас. Вітаю знову у нашому закладі, - промовив Кайзер, наближуючись до Шена. - З Вашого останнього візиту минуло понад рік.
    У цій старій бляшанці з вигляду було мало людського. Металева голова без жодного натяку на біологічну форму життя, видавала у ньому старішу модель, одну з тих, які тільки почали випускати на початку роботизованої революції. Відсутність ніг, він компенсовував металевими стержнями, прикріпленими до його плечей одним кінцем, а іншим до спеціального механізму на стелі. Численні пази, дозволяли йому жваво рухатися по всьому периметру барної стійки.
    - Хочу довести до Вашої уваги, що у нашому асортименті зʼявилися нові позиції. Це мої особисті напрацювання на основі синтетичного замінника віскі та джину.
    - Кайзере, друже, зараз тільки за двадцять дванадцята, - з посмішкою відповів Шен. - Здивуй мене чимось безалкогольним. 
    - Слухаюсь, - беземоційно відповіла бляшанка та відʼїхала на своїх кріпленнях.
    - Не зважай, - втрутився Бартош, - Власник підкрутив йому алгоритми продажів, тепер старається втиснути свою мурду кожному другому.
    Шен потиснув протягнуту до нього руку.
    - А ти як сам? Давно вже нас не провідував, - продовжив бармен протираючи в руках склянку.
    Шен окинув його багатозначним поглядом. З однієї сторони він розумів, що Бартош знає про зникнення брата і лишень старається якимось чином розпочати розмову, а з іншої це було останнє місце де він хотів би говорити про особисте.
    - В порядку. З останніх подій, нічого нового. 
    - Твої вовки також рідко сюди навідуються, - продовжив Бартош. - Хоча самого Вілема бачу частіше за інших. 
     - Дивно, зазвичай Сграя збиралася завжди разом, - зауважив Шен.
    - Ооо так, ваші застілля Венга не забуде ніколи. Хороші були часи як і чайові, не те що зараз. Скажу тобі по секрету, тепер навіть від Гареда рідко коли перепадає. 
    Шен у відповідь лишень звів та опустив брови. 
    - Здається мені що не все у них йде гладко, Шене, - продовжив Бартош, беручи до рук нову порцію шклянок до полірування. - Та й ти сам повинен це знати, ще підтримуєш з ними звʼязок?
    - Майже не спілкуюсь, - відрізав Шен, - Думаєш, що Гаред згадує своїх пішаків при кожній зустрічі?
    Шен як і більшість кібер-хакерів, ніколи не відкривали своєї справжньої функції в рядах банди зовнішньому світу. Більше того, кожне угрупування само пильнувало, щоб ця інформація жодним чином не вийшла за межі дозволеного кола знайомств. Багато хто знав, що Шен з братом належали до Сірої Зграї, але мало хто усвідомлював чим само вони займалися. Версія якої вони притримувалися - це те, що вони були інженерами-механіками, а тому займалися усім, що стосувалося техніки, від підготовки автомобілів до конструювання роботизованих систем. Якщо робота з кіберпростором передбачала взаємодію з абстрактними поняттями всередині Мережі, то їхня легенда опиралася на зовсім протилежному - робота з цілком реальними технічними засобами.
    - Мені завжди здавалося, що він ставиться до тебе по особливому, - продовжив Бартош.
    - Мені також і що з того? Як тільки у Сірої Зграї почалися проблеми я полетів перший, попри всі заслуги Ліама. Було досить дивно чути від Гарета монологи про лояльність та сімʼю. Його солодкі слова про те, що зграя ніколи не проганяє своїх. Попри все, як виявилося пізніше, лояльність це зовсім не вигідно. 
    Шен не був мастаком брехні, але навіть його скупих навичок вистачало, щоб люди типу Бартоша йому повірили. А так як він говорив з сотнями інших членів банд щодня - то це була добра тактика, щоб підтримувати та розповсюджувати свою версію і надалі.
    - Еххх, правду кажеш, друже! - прицмокнув губою Бартош.
    Розмову перервав Кайзер, який з готовим коктейлем у своїх металевих руках, летів на штирях до Шена. Металевий тулуб часом заносило задалеко силою інерції, але рука та запʼястя залишалися непорушними.
    - Пане Мас, Ваш коктейль з синтетичної журавлини з додатком аромату динного лікеру та безалкогольного джину.
    Шен окинув цікавим поглядом Кайзера та подивився на своє замовлення. У високому стакані типу хайбол, трьома шарами з ледь помітною розміткою-вставкою між ними, розмістилося усе перелічене роботом. На додаток, усе це було просякнуто невеликими та звивистими краплями, які неначе зависли в невагомості посеред рідин та поблискували кольорами веселки. Споглядаючи ж на це зверху, можна було помітити як усі ці краплі, які при погляді з боку здавалися розміщені хаотично, тепер складалися у величну симфонію і розбігалися спіраллю відносно центру, де виблискував жовтим кольором середній шар. Сонячна система у шклянці, подумав про себе Шен. Неймовірно.