Легіон

    - Вітаю панове, - голос де Лорре порушив тишу. - Радий вас бачити, після так довгого сну. Числені силуети, вишикувані чітко по колу, сидячи у своїх кріслах, одночасно обернулися до голосу. Їх було восьмеро, не враховуючи самого де Лорре. Де-не-де їхні голограми, пронизані кіберпростором, переривалися піксельними тонами.
    - Сьогодні завершиться формування останнього з нас. Наступного разу нас буде вже десятеро, - продовжив він.
    - Отже, консенсус майже готовий. Скоро ми будемо в змозі розпочати голосування, - підсумував один з силуетів.
    - Аххх, енергія знову буде текти крізь нас. Я не в змозі більше відчувати цю пустку в голові. Наш розум скоро повернеться. Це добрий знак, - продекламувала ще одна постать.
    - Цей останній конструкт дійсно спожив більше енергії, ніж очікувалось. За моїми даними ми провели у режимі сну від близько місяця.
    - Це так, - відповів де Лорре. - Але це була вимушена міра. Він буде найкращим з нас. Усі дефекти виявленні під час процедури конструювання були усунуті, а алгоритми поліпшені. Я не побоюсь цього слова, але скоро народиться наш новий лідер.
    - Гострий розум, ще не означає гострі рішення, - заперечив один з силуетів.
    - От побачиш, - кіберпостать де Лорре видавила з себе щось на кшталт посмішки. - Він буде ідеальним. Вид оціните його присутність та його судження вже на наступному засіданні. 
    - Якщо його здібності настільки вражаючі, він потребуватиме більше живлення за Восьмого. Проблему з забезпеченням енергії вже вирішено? 
    - Ще ні. На момент завершення кожен з вас все ще буде підключений до корпораційної мережі живлення. Але у мене вже є готовий кандидат, на забезпечення нас невичерпним джерелом енергії, - здавалось, що його піксельні очі в цей момент засяяли вогнем. - Він розпочне свою місію незабаром.
    - Що нам робити до того часу? На даному рівні забезпечення енергією, ми не в змозі навіть виконувати навіть елементарні доручення.
    - У мене є для вас завдання. Вірніше для одного з вас. Усі інші будуть переведені у режим сну, задля економії.
    - Сон, милий сон, здається я так довго в ньому пробув, що це вже стало моїм звичним станом.
    - Панове, - голос де Лорре підвищився. - На нас чекають численні дискусії та непрості рішення, сотні годин роботи та зіставлення даних. Це наша доля. Цей світ нас потребує. У ці часи, при наших можливостях, бути осторонь це завелика розкіш. Памʼятайте, якщо не ми - то хто?
    - Якщо не ми - то хто? - відлуння голосів пролунало в унісон. 
    Це була одна з тих нечисленних фраз, які лунали в цих залах і яка торкалася радше серця, аніж розуму.
    - На цьому все панове, - голос де Лорре був сповнений впевненості як ніколи. - Я залишу одного з вас, а з іншими вже побачимося згодом, у повному комплекті.
    Вправними рухами на приладі керування, що сам собі створив де Лорре у кіберпросторі, він відключив усіх присутніх від живлення і можна було помітити як їхні силуети почали тьмяніти, залишаючи крісла порожніми. Як і обіцяно, одного з них він залишив при свідомості.
    - І серед усіх присутніх ти обрав саме мене? Мене, обділеного усім, що мають мої наступники? 
    - Ти ж мій первісток. Я відчуваю до тебе особливі почуття, - відповів де Лорре наближаючись.
    - Ха, первісток? То ми для тебе, твої діти?    
    - Чи творіння вас усіх можна порівняти до народження дитини? Сумніваюсь, що мені відомо, що відчуває матір, тримаючи своє щойно народжене дитя на руках, але в якомусь сенсі, кожен з вас створений з мого єства, - він зробив паузу, - а особливо ти.
    - Перший раз завжди недосконалий. 
    - Хоч який би він не був, але він назавжди закарбується у памʼяті, - де Лорре посміхнувся. - Але я не залишив тебе для розмов. Мені потрібно, щоб ти виконав повне трасування Мережі.
    - Когось шукаємо?
    - Так. Шеннал Мас, ймовірно брат Ліама Маса.
    - Ймовірно?
    - Він скоріш за все у такому відчаї від пошуків свого брата, що особисто прийшов у лігво хижака. Ліам таки тримав язика за зубами, тому що я бачив в очах Шена, що йому нічого не відомо про наші спільні з його братом справи.
    - А ти впевнений, що це його брат? Мас доволі розповсюджене прізвище у цих краях.
    - З зовні він не має нічого спільного з Ліамом, але коли я отримав звіт його мозкової активності, - де Лорре прикусив нижню губу, - я одразу зрозумів хто переді мною. Настільки схожих нейросполук у мозку я ще не бачив у свому житті. Тільки якщо у Ліама, вони вже сформувалися і були тьмяні як згасаюча лампа, але все ж неймовірні, то у Шена вони сяяли місячним світлом. Нам потрібно його залучити до нашої роботи. Він перевершить свого брата, я в цьому впевнений.
    - Тобто, ти знову маєш нові ідеї? Маю надію, що цього разу їхня реалізація піде гладше.
    - Ооо так, - крізь зуби процідив де Лорре. - Сміливі ідеї потребують сміливих рішень. Ми засвоїли урок з Ліамом. Цього разу все буде інакше.
    - А якщо він не захоче співпрацювати? Якщо він докопається до правди, що сталося з його братом?
    - Правда, річ субʼєктивна, мій друже. Все залежить з якої перспективи на неї дивитись. Усе що нам потрібно, так вибудувати цю перспективу у відповідний для Шена спосіб і тоді він все зрозуміє. Я впевнений, що зрозуміє.
    Де Лорре повернувся від свого співрозмовника у напрямку до виходу із зали.
    -  Мені потрібна уся інформація яку ти зможеш віднайти у відкритому доступі. Твоє трасування Мережі ніхто не має вистежити, тож будь обережний, як тільки ти зайдеш у закриті реєстри - тебе буде легко відслідкувати. Тому дотримуйся плану і як тільки знайдеш натяк на існування інформації в закритих реєстрах, залиш точку входу у доповідь та забирайся звідти. Повторю це ще раз - для цілого світу вас не існує. Поки що.
    - Звучить просто. При умові, що повернеш мій рівень живлення на попередній рівень. Без цього я тобі жодного пристойного алгоритму не видам.
    - Ти поглинеш рештки енергії, вивільненої після переходу в режим сну решти з вас. Цього буде достатньо щоб розігнати твій мозок до прийнятного стану. Вже відчуваю наскільки тобі буде приємно знову повернутися у форму.
    - Не зважаючи на усі наші недоліки, це відчуття, воно доступне виключно для нас, але не для тебе. Ти завжди залишаєшся на тому самому рівні.
    - Знаю, - де Лорре знову ледь-ледь всміхнувся. - І це єдина річ через яку я вам заздрю. Цей перехід від незрілої дитини до рівня найкращих умів цієї планети в якісь декілька хвилин, скажи мені, що ти відчуваєш? Як це, коли таємниці світу, несподівано відкриваються перед тобою?
    - Якщо наш задум вдасться, - цифрова фігура видала, щось на зразок посмішки. - Будеш мати змогу дізнатися особисто.