Людина, якої немає

1

1

 

Прокинулася Ксенія в пустій білій кімнаті.

Тут же відкрився шлюз, який слугував за двері, - і в нього в'їхав робот.

- Вам до головного. Я проведу. - повідомив він.

Ксенія пішла за ним.

Робот, що їхав на своїй гусені, доїхав до кабінету у самому кінці коридора.

Він наблизився до камери, яка просканувала його пристрій на голові, який висунувся до камери.

Шлюз відкрився.

За довжелезним столом у великій кімнаті стояв широченний чолов'яга.

Молодий.

- Заходьте. - запросив він.

Ксенія увійшла.

- Сідайте. - попросив він. - Мене звуть Антон Іванович. Це мої справжні ім'я та по-батькові. Я не боюсь вам називати їх, бо ви нікуди звідси не дінетеся, а Інтернет у нас лише місцевій. Крім мене. Я маю доступ навіть тут до Всесвітньої мережі. Отже, ви будете робити те, що робили на минулому місці роботи та працювати на благо державі.

- Я і до цього працювала на благо державі.

- Це інше. У нас таємні проєкти, які не оприлюднюються загальній масі людей.

- Що ж це таке таємниче?

- Дізнаєтеся згодом в процесі роботи. Ось вам пароль від вашого чипу, який вживдено у ваш палень. Торкаєтесь ним отаких зображень - і відкриваються пристрої, які заховані у стіни. І працюйте з ними. Все. Лекція закінчена. До роботи. Міп2 вас проводить до вашої кімнати. До зустрічі. До речі. Проєкти будуть самі про себе заявляти, коли надходитимуть. У вас палець світиться. Отже, щось вже прийшло. Треба перевірити електронну пошту та виконати завдання. Бувайте!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше