37. Три людини - одна мета

Три людини - одна мета

Джанет мчала до лікарні на повних парах. У неї були на це дві вагомі причини. Перша - побачити Матіаса, друга - допомогти йому. Все ж небайдужою було її серце до нього, навіть через роки їхнього розставання. Та коли вона прибула, кров для Біллі Гріна уже була знайденна в одному клінічному центрі по збереженню і збиранню крові. Тож слава Богу для пресвітера усе склалося добре, що хоч трохи заспокоїло Матіаса. Нарешті він видихнув з полегшенням, вперше за сьогоднішній день.

Зараз сам Матіас вже не знав, як тепер сприймати себе. Хто він? Матіас Колінз - хлопчина з притулку без минулого і майбутнього, якого виховав для досягнення своїх цілей підступний злочинець? Чи Карстен Маркграф - син героя і чудової жінки, з минулим і майбутнім, яке сам собі може обрати? В будь якому випадку він людина - образ і подоба Свого Творця, який створений для добра.

- Я запізнилася? - схвильовано запитала Джанет підбігши до Матіаса.

- Привіт Джанет! - привітався він.

Вона обійняла його одразу ж без зайвих слів.

- Слава Богу ти живий! 

- Це чудо, бо міг бути на місці Біллі, в найкращому випадку, або ж на місці Вільяма!

- Це жахливо, мені шкода, що це сталося, я до останнього сподівалася, що Бебіт буде розважливішим! - вона неохоче розімкнула свої обійми.

- То ти знаєш так?

- Я багато чого знаю, я направила Кенні до тебе, вставила йому мізки, дала прочухана, тільки от не знала, що все буде аж так погано! - Джанет поглянула на Кенні.

- Так це вона допомогла мені зрозуміти що я зробив велику помилку! - сумно додав Кенні.

- Що ж дякую тобі Джанет і за це!

- Облиш, ну що куди мені йти? Кажіть! Чи що, я запізнилася? - вона аж захвилювалася.

- Не те щоб запізнилася, але вже знайшлася кров! - відповів Матіас.

- Вибач мене, я поспішала як могла! 

- Усе дякувати Богу добре, тож дякую тобі, що прийшла, що відгукнулася на потребу! - в його очах відображалася глибока подяка.

- Ну що ти, це ж потрібно робити! - усміхнулася Джанет.

- Добро ти хочеш сказати? 

- Так добро! - повторила вона.

- І багато ти добра зробила за останні роки? - Матіас запитав в дусі Біллі Гріна.

- Ти знаєш, що я заручниця обставин? - вона соромно поглянула йому в очі.

- Але ти сама встрягла в ці обставини, чи не так? - тепер Матіас поглянув її очі.

- Будь ласка не вчи мене я прийшла, щоб побачити тебе і щоб допомогти але в жодному випадку не слухати лекції, я вже занадто доросла для них! - посміхнулась вона.

- Так, ти вже занадто доросла дівчинка. Вибач я просто сам не свій, я ще навіть не телефонував його дружині, я не знаю що мені їй сказати, я не знаю, що сказати моїй Емілі!

- Навіть не знаю! - розгублено відповіла вона.

- Бачиш, яке добро несе у світ твій бос! 

- З ним потрібно вже покінчити! - в тендітній жінці прокинулася необика сміливість, котра й побудила її промовити ці слова.

- Влучніше і не скажеш, саме про це ми і хочемо з тобою поговорити! - втрутився Кенні.

- Знайшли місце де говорити про такі речі, кращого місця і не знайдеш! 

- Ну то можемо знайти місце де можна поговорити про це! - сказав Матіас.

- Є таке місце, ходімо! - запропонував Кенні.

- Я не хочу кудись йти від Біллі! - заперечив він.

- Тут недалеко Матіасе! - пояснив Кенні.

- Ну гаразд, хіба якщо це недалеко!

***

Маленьке кафе, що розташувалося на першому поверсі житлового будинку, радо прийняло трьох людей. Двоє приємних людей з персоналу радісно і усміхнено зустріли своїх відвідувачів. То було усміхнене подружжя середніх років, які зовсім нещодавно зробили спробу відкрити свою справу. Маленьке затишне кафе, приносило жителям кілька яскравих мазків протягом дня на фоні похмурого і сірого міста, а з ним і їхнього важкого життя, було острівцем чогось спокійного.

- Що за заклад? - запитала Джанет.

- Затишно чи не так? - запитав Кенні.

- Так як вдома! - відповіла Джанет і дістала сигарети!

- Практично це і є дім, ці двоє людей чоловік і дружина, вирішили зробити невеличкий бізнес про який завжди мріяли але в умовах нашої кризи їм важко, тому найкраще що ми можемо для них зробити замовити щось!

- Ти що палиш? - здивувався Матіас.

- Давно вже! 

- Ну хай так, проте вдома не палять!

Джанет повернула сигарету до портсигару. 

- Раніше ти був не таким нудним Матіасе! - проснулась вона.

- Раніше і ти не палила Джанет! 

- Гаразд давайте тоді щось замовимо поїсти, бо я насправді проголоднілася!

- Я б теж поїв чогось хоча, що скажеш друже?