35. Помста чи суд?

Помста чи суд?

Залишок ночі Матіас провів у лікарні. Він очікував на результати складної операції, яку проводили лікарі над Біллі. Майкл був у порядку він вже лежав у палаті, навіть зумів заснути після всього нічного жахіття. Матіас не спав, так багато в житті він ще ніколи не молився. Він не знав наскільки правильними є його слова і прохання, але він точно знав, що вони щирі, усі до єдиного. Якби Біллі був тут то він би пояснив як краще і як правильніше звертатися до Бога, але Бог чув Матіаса, адже для Нього важливішим є слова нашого серця, а не наша красномовність.

Як як тепер телефонувати додому, як це все мені розповісти? Я взагалі не знаю що казати що я скажу своїй дружині що я скажу Харпер моїй мамі, що сталось з її чоловіком. Який аргумент я можу використати чи він поїхав щоб виручити мене щоб заступитись за мене а сам попав уномилість до моїх ворогів. Я цілий неушкоджений а вони поранені ще один з них вбитий. 

Чому Вільям так зробив? Хоча я згадую його слова, ті самі слова, які він говорив - про життя, що не розуміє для чого живе, але відчуває що його життя має сенс. То може він знайшов своє логічне закінчення? Якби там не було він врятував мені життя, він став тим хто допоміг мені зрозуміти картину мого минулого, він один із тих людей, який знову переконав мене, що людяність живе в сучасних людях, що ще є люди, які готові віддати своє життя за інших, жертвувати усім заради когось.

Його слова про те що треба відступити, щоб добре контратакувати, щось втратити, щоб щось здобути це ж істина, яку він збагнув лише зараз. Матіас втратив друга, якого лише нещодавно лише зустрів, дай Бог не втратити іншого друга, що виявився майже батьком. Усе в руках Бога, варто зробити, як вчив сам Біллі жовіритися Всевишньому і Він все влаштує. В певні мірі це було випробування віри для самого Матіаса. Виходить що зараз я відступив, це мій відступ для того, щоб перепочити, зібратися із силами і контратакувати. Залишилось придумати як це зробити, щоб усе було правильно. Матіас разважав, молився і турбувався, хотів побачити ясність у своїх думках. Він аналізував, думав, роздумовував і в цей момент в нього хтось підійшов, порушивши його межі спокою.

- Матіас Колінз, доброго ранку! - привітався чоловік у гарному і охайному костюмчику.

- Ще не ранок! - байдуже промовив Матіас, давши незнайомцеві зрозуміти, що він не бажає мати жодного діалогу. Він вже все розповів і його дістали будь-які запитання поліції.

- Ваша правда, сонце ще не зійшло, я лише...

- Мені байдуже хто ви і що ви там! - розгніався він.

- Я інспектор Тері Пім і в мене до вас кілька запитань! - настирливо представився чоловік у костюмчику, намагаючись досягнути свого.

- Я втратив друга, і ось не знаю чи не втрачу ще одного, тож ваші запитання мене не хвилюють і не обходять, я все розповів. Ви б краще розібралися б з місцевими бандитами, що нападають на звичайних людей посеред ночі лише заради своєї розваги! - Матіас завуалював правду в слова людини, що нічого не знає і увімкнув незнайку, щоб позбутися його.- Проте мої запитання хвилюють мене! - гордо зазначив інспектор.

- Вас не хвилює доля людей в Мегавілі? Вас хвилюють ваші запитання? - посміхнувся насмішливо він.

- Містере Матіас, тому я і тут бо мене хвилють життя і доля людей. Мені потрібна ваша допомога, дайте мені кілька відповідей! - наполегливо, але з ввічливою здержаністтю попри вочевидь гнівний характер пояснив інспектор поліції.

- Що ж ви за люди такі! - безнадійно зітхнув Матіас.

- Містере Матіас!... - продовжив інспектор.

- Обіцяйте, що після моїх відповідей ви залишите мене в спокої!

- Я можу обіцяти вам лише те, що ваші відповіді можуть допомогти знайти злочинців! 

- Вбивців! - зауважив Матіас, внісши важливу поправку.

- Вбивців також! - схвально кивнув той головою.

- Запитуйте вже!

- Хто це міг зробити? На вашу думку! 

- Я не знаю, хіба тут мало бандитів? 

- І вибрали вони саме ваш будинок? - інспектор підозріло глянув на Матіаса.

- Я не знаю, так саме мій дім став їхньою мішенню, що тут дивного? - Матіас усе спростував.

- Може те, що ви кудись зникли, а потім знову з'явилися, якось із цим пов'язано?

- Немаю права? Я вільна людина в вільній країні куди хочу туди їду, і і коли бажаю тоді приїжджаю! 

- Звісно, що маєте! Де ви були? Куди їздили? - продовжував той.

- До друга. Попрощатися з другом! 

- В якому сенсі?

- В прямому, немає друга! - огризнувся він.

- Щось у вас друзі гинуть містере Матіас!

Матіас ледь стримався, щоб не зламати йому шию!

- Дасть Бог і у вас загинуть, відчуєте! - докорив він інспектору.

- Для поліції це звична справа! - байдуже говорив коп, очевидь на своїх йому було так само байдуже як і на чужих. - Де ваша сім'я? 

- На відпочинку!

- Де саме? - продовжував тиснути.

- А вам яка різниця?

- Це для протоколу! - поспішив зазначити інспектор Пім.