26. Протистояння поглядів

Протистояння поглядів

Бебіт, як зазвичай сидів у своєму розкішному кріслі, він знову погладшав на кілька кілограмів і як завжди в усьому звинувачував стрес. Незмінний бос бандитів різних величин, добре почував себе рахуючи гроші і втішаючись своєю владою, які трималися на чиїхось зламаних долях. Його не цікавили люди, вони були для нього і таких як він всього маріонетками для великої гри.

— Джанет, як там наші справи? — запитав Бебіт хітливо розглядаючи їх струнку фігуру.

— Усе відносно добре, втрат жодних, одні лише прибутки! — відзвітувала перед ним струнка жінка.

— А чого відностно добре? — перепитав він.

— У нас все ще немає бійця, а поєдинок незабаром! — поглянула вона на нього.

— Сьогодні прийде Барнст і ми це питання вирішимо! 

— Сподіваюся, що ви його вирішите! — додала Джанет.

— Звісно усе владноємо, інакше й бути не може! — гордовито мовив Бебіт.

— Якщо ми не висунемо свого бійця на зазначений поєдинок проти губернатора то ми втратимо усе, а коли ми втратимо усе, ми втратимо наше місто! — пояснювала Джанет Бебіту йтак прості і зрозумілі речі, щоб він усвідомив, що діяти варто негайно.

— Або треба змусити цього вискочку Матіаса силою, або найняти справжнього бійця з професійного спорту!

— Є одна доволі приваблива і сильна кандидатура! — Джанет пильно читала очима інформацію зі своїх документів.

— Хто він? — зацікавлено запитав Бебіт.

— Джон Тувіаса, справжній монстр, нам потрібен саме такий, безжальний і сильний! — усміхнулась секретарка.

— Зв'яжись із ним, запроси його до мене на вечірку!

— У вас на цьому тижні немає вечірок! — зазначила Джанет, знову поринувши в папери.

— Ну то зроби її, нам варто розслабитися, ці стреси погано впливають на здоров'я, і на фігуру! — Бебіт поглянув на себе і взявся своїми руками за живіт.
На устах Джанет проблиснула насмішлива посмішка, але майже непомітна для боса.

— Потрібно менше стресів і більше займатися вправами! — пробурмотів він.

— Бажаєте чогось? Кави, віскі, джина? — запитала Джанет.

— Бажаю тебе! — з відвертою хітью проказав він, власне як зазвичай.

— Зараз ще навіть не обід, до того ж містер Барнст має бути вже тут! — Джанет спробувала хоч якось відкласти це гидотне для неї заняття, щоб не псувати так швидко свій настрій, зараз їй вже було не до посмішок.

— Він може приєднатися, якщо захоче! — гидотно промовив Бебіт, торкнувшись її сідниць.

— Ви як завжди нетерплячий, дочекайтеся хоча б містера Барнста, а потім!...

— А я не хочу потім, я хочу вже! — він вхопився за її сідниці обома товстими руками і сіпнув її до себе.

— Дочекайтеся містера Барнста! — промовила безпорадна Джанет.

— Начхати на нього. Строїть із себе крутого, але головний тут я, його час вже пройшов, іди сюди дівчинко! - продовжив Бебіт, непомітивши, як до просторого офісу тихо увійшов Барнст.

— Бос годі, містер Барнст вже тут! — промовила Джанет вирвавшись з його брудних рук.

— Бачу ти вже мене списав Бебіте! — посміхнувся Барнст.

— О Барнсте, а я якраз чекаю на тебе! — схвильований товстун ледь не провалився крізь своє крісло. - Проходь, сідай справи не чекають!

— Та я бачу, що твої справи не чекають! — він поглянув на Джанет, яка почервонні від сорому.

— Сідай Барнсте, Джанет принисе нам чогось випити!

— Чого бажаєте містере Барнст? — запитала вона засоромившись.

— Чогось міцного, але не занадто! — відповів Барнст посиіхнувшись їй, даючи зрозуміти, що він нічого не бачив.

— Зараз буде!

— Давай дівчинко, поквапся! — сказав їй Бебіт, пильно вдивлючись як вона йде.

— А ти все такий покидьок! — промовив Барнст сівши навпроти Бебіта.

— Така штучка, ну як тут лишиться байдужим Барнсте?

— Ти б краще думав про бізнес, а не про те, як роздягнути свою секретарку. Вона хороший співробітник, а ти звидиш її стати співучасницею твоїх гріхів!

— Барнсте, чого ти такий нудний? 

— Ну хоч хтось тут повинен думати, а не тільки розважати мвоє самолюбство!

— Скажи в тебе давно не було жінки, чи чого ти такий?

— Який?

— Невдоволений мною чи, що? 

— Останнім часом не зовсім! — відповів Барнст.

— Давай, як раніше в сауну, дівчаток візьмем, розвієм усе, згадаєм минулі часи!

— Тобі аби одне, аби тільки жінки були поруч, а як щодо справ Бебіте?

— Ну облиш хто не любить жінок?

— Тут я мушу погодитися з тобою хто її не любить!
Джанет принесла джин, канапками з чорною ікрою і шматочки лосося, що був прикрашений лимоном і лаймом, підійшла до них і поставила на стіл.