21. Хто тут бос?

Хто тут бос?

— Ось ваша кава містере Барнст! — Джанет поставила чашку кави на стіл.

— Дякую мила, виглядаєш божественно! — посміхнувся їй Барнст.

— Дякую! — вона теж кокетливо посміхнулась і повільно пішла до виходу.

— Завжди нею захоплювався, не просто красуня, а розумна красуня, неймовірно рідкісне поєднання! — підмітив Барнс проводжаючи Джанет свом погядом, при тому підпаливши сигарету.

— Може моїх? — Бебіт запропонував свої справжні, великі і ароматні, темно-коричневі сигари.

— Не сьогодні Бебіте! — відмовився він.

— Я намагався їх затримати, але що я можу, коли вони навіть не злякались мене! — почав жалітися Бебіт.

— Не хочу навіть слухати твоїх виправдань! — спокійно говорив Барнст. — Ти просто телепень! Як ти не міг їх затримати? — він пустив сигаретний дим перед соою.

—  Я пропонував повечеряти бос, але вони просто встали і пішли, так наще я пусте місце! — подовжував Бебіт.

— Навіть прості люди відчули, що ти не той за кого себе видаєш, і тому сприйняли за пусте місце!

— Навіщо ти ображаєш мене?

— Не хвилюйся, чого ж ти такий нервовий? Погано пропонував, якщо просто встали і пішли, з гостями потрібно бути ввічливішим, більш гостинним, привітним, а ти тут погрожувати почав! Так же було? — Барнст пильно поглянув на нього.

— Ну вибач, а що я мав робити, прийшли до мене у офіс качати свої права! — Бебіт намагався виправдатись.

— Знаєш чому вони вийшли звідси? — запитав його Барнст продовжуючи викурювати свою сигарету.

— Бо він тобі потрібен і я нічого з ним не можу зробити! — видав Беіт стиснувши свої товсті кулаки.

— Неправильна відповідь Бебіте!

— Чому ж?

— Бо вони єдині хто прийшов до тебе з аргументами відстоювати свою свободу, щей прийшов, сам, це гідно похвали, але тобі не зрозуміти, ти звик мати справу з рабами, а тобі попався свободолюбивець, та ще й який!

— Як би не той документ я б його в порошок зітер! — злісним тоном заговорив товстун ледь поміщаючись у своєму кріслі.

— Пригальмуй розбійнику, потрібно бути розважливішим, з твоїми нервами, тобі скоро прийдеться відвідати лікаря, а хто тоді вестиме справи?

— Джанет. Ти ж так на неї дивишся і нахвалюєш, що точно б довірив їй усе! — образився він.

— А це добра ідея, Джанет дівчинка розумна, розважлива, а хитрюча яка! — посміхнувся Барнст.

— Ти що зовсім знущаєшся з мене?

— Не репетуй, ти занадто збуджений, попий м’ятного чаю!

— Краще скажи, що тепер робити? — Бебіт переймався тим що сталося, бо не бажав розголосу і втратити довіру свого боса Барнста.    

— Треба було раніше думати своєю великою головою, хоча в тебе не голов а гарбуз!

— Ти чого Барнсте?

— Якби ж ти знав, як ти мені набрид! — зізнався Барнст.

— Бос не треба так говорити, я працюю з совістю з відданістю, купу нових, а головне ефективних схем приніс із собою, нові плани дій, свіжість, креативність. Усе це не для того, щоб ти мене ображав!

— Ну звісно з совістю, за такі то гроші, які маєш ти, давно б пора мати совість покраще ніж в тебе є. А всі ці нові ігри і креатив, заслуга твоєї секретарки Джанет, без неї ти ніщо, такий же нікчемний, як і ті що тиняються по вулицях від безробіття спричинених твоєю рукою!

— Ти що безгрішний? Чи ти забув, що справи у нас спільні, і цілі одні?

— Таке не забувається!

— Якщо не забувається то розкажи, що робити далі?

— Усе доводиться виправляти за тобою!

— Забув свої помилки? — запитав розгніваним тоном Бебіт.

— Їх було мало! — дав невдоволену відповідь Барнст.

— Їх було достатньо, щоб втратити купу грошей і вплив, тай багато чого ще було! Ти ж прорахувався у своєму племіннику, який не програв свій поєдинок, вбивство його батька, хто ж це зробив? Хочеш зберегти гроші і цілим наш бізнес, вирішуй питання Барнсте! — Бебіт не став добирати слів і боятись свого начальника, він висказав йому усе що вважав за потрібне.

— Ти йдеш проти мене, мені ж здалось правда? — схоже Барнст зрозумів, що до чого.

— Я не йду проти тебе, я просто хочу зберегти нашу справу, а ти цього не розумієш!

— Скоро я тебе заміняю, гроза цього міста — телепень який не може розібратись з однією людиною, щоб зберегти все!

— Ця людина твій клятий родич, який вже вдруге псує нам грандіозні плани, тому розбирайся з ним сам! До того ж в нього підпис під заповітом, він нова людина, щей впливова, що я можу врешті решт? Так що варто тобі вирішити самому це питання!

— От ти то якраз, що нічого й не можеш!

—  Не варто мене ображати! — попередив напружено  Бебіт.

— Хочеш мене чогось навчити?