21. Хто тут бос?

Хто тут бос?

- Ось ваша кава містере Барнст! – Джанет поставила чашку кави на стіл.

- Дякую мила, виглядаєш божественно! – посміхнувся їй Барнст.

- Дякую! – вона теж кокетливо посміхнулась і повільно пішла до виходу.

- Завжди нею захоплювався, не просто красуня, а розумна красуня, неймовірно рідкісне поєднання! – підмітив Барнс проводжаючи Джанет свом погядом, при тому підпаливши сигарету.

- Може моїх? – Бебіт запропонував свої справжні, великі і ароматні, темно-коричневі сигари.

- Не сьогодні Бебіте! – відмовився він.

- Я намагався їх затримати, але що я можу, коли вони навіть не злякались мене! – почав жалітися Бебіт.

- Не хочу навіть слухати твоїх виправдань! – спокійно говорив Барнст. – Ти просто телепень! Як ти не міг їх затримати? – він пустив сигаретний дим перед соою.

-  Я пропонував повечеряти бос, але вони просто встали і пішли, так наще я пусте місце! – подовжував Бебіт.

- Навіть прості люди відчули, що ти не той за кого себе видаєш, і тому сприйняли за пусте місце!

- Навіщо ти ображаєш мене?

- Не хвилюйся, чого ж ти такий нервовий? Погано пропонував, якщо просто встали і пішли, з гостями потрібно бути ввічливішим, більш гостинним, привітним, а ти тут погрожувати почав! Так же було? – Барнст пильно поглянув на нього.

- Ну вибач, а що я мав робити, прийшли до мене у офіс качати свої права! – Бебіт намагався виправдатись.

- Знаєш чому вони вийшли звідси? – запитав його Барнст продовжуючи викурювати свою сигарету.

- Бо він тобі потрібен і я нічого з ним не можу зробити! – видав Беіт стиснувши свої товсті кулаки.

- Неправильна відповідь Бебіте!

- Чому ж?

- Бо вони єдині хто прийшов до тебе з аргументами відстоювати свою свободу, щей прийшов, сам, це гідно похвали, але тобі не зрозуміти, ти звик мати справу з рабами, а тобі попався свободолюбивець, та ще й який!

- Як би не той документ я б його в порошок зітер! – злісним тоном заговорив товстун ледь поміщаючись у своєму кріслі.

- Пригальмуй розбійнику, потрібно бути розважливішим, з твоїми нервами, тобі скоро прийдеться відвідати лікаря, а хто тоді вестиме справи?

- Джанет. Ти ж так на неї дивишся і нахвалюєш, що точно б довірив їй усе! – образився він.

- А це добра ідея, Джанет дівчинка розумна, розважлива, а хитрюча яка! – посміхнувся Барнст.

- Ти що зовсім знущаєшся з мене?

- Не репетуй, ти занадто збуджений, попий м’ятного чаю!

- Краще скажи, що тепер робити? – Бебіт переймався тим що сталося, бо не бажав розголосу і втратити довіру свого боса Барнста.    

- Треба було раніше думати своєю великою головою, хоча в тебе не голов а гарбуз!

- Ти чого Барнсте?

- Якби ж ти знав, як ти мені набрид! – зізнався Барнст.

- Бос не треба так говорити, я працюю з совістю з відданістю, купу нових, а головне ефективних схем приніс із собою, нові плани дій, свіжість, креативність. Усе це не для того, щоб ти мене ображав!

- Ну звісно з совістю, за такі то гроші, які маєш ти, давно б пора мати совість покраще ніж в тебе є. А всі ці нові ігри і креатив, заслуга твоєї секретарки Джанет, без неї ти ніщо, такий же нікчемний, як і ті що тиняються по вулицях від безробіття спричинених твоєю рукою!

- Ти що безгрішний? Чи ти забув, що справи у нас спільні, і цілі одні?

- Таке не забувається!

- Якщо не забувається то розкажи, що робити далі?

- Усе доводиться виправляти за тобою!

- Забув свої помилки? – запитав розгніваним тоном Бебіт.

- Їх було мало! – дав невдоволену відповідь Барнст.

- Їх було достатньо, щоб втратити купу грошей і вплив, тай багато чого ще було! Ти ж прорахувався у своєму племіннику, який не програв свій поєдинок, вбивство його батька, хто ж це зробив? Хочеш зберегти гроші і цілим наш бізнес, вирішуй питання Барнсте! – Бебіт не став добирати слів і боятись свого начальника, він висказав йому усе що вважав за потрібне.

- Ти йдеш проти мене, мені ж здалось правда? – схоже Барнст зрозумів, що до чого.

- Я не йду проти тебе, я просто хочу зберегти нашу справу, а ти цього не розумієш!

- Скоро я тебе заміняю, гроза цього міста – телепень який не може розібратись з однією людиною, щоб зберегти все!

- Ця людина твій клятий родич, який вже вдруге псує нам грандіозні плани, тому розбирайся з ним сам! До того ж в нього підпис під заповітом, він нова людина, щей впливова, що я можу врешті решт? Так що варто тобі вирішити самому це питання!

- От ти то якраз що нічого й не можеш!

-  Не варто мене ображати! - попередив напружено  Бебіт.

- Хочеш мене чогось навчити?