20. Спроба врятувати людину

Спроба врятувати людину

— Ця леді, ви були близькими? — поцікавився в мене Біллі коли ми вийшли від Бебіта.

— Так, ми були не просто друзями! — усміхнувся я.

— Кохання молодості? — запитав персвітер.

— Перше кохання, така от історія! — пояснив йому я всього лише двома словами.

— Я бачив, як вона дивилась на тебе! — зізнався Грін.

— Вона й досі пам'ятає ті моменти, а я вже їх призабув!

— Схоже вона справді кохала тебе! — поглянув він на мене.

— Кохана так, а потім пішла до іншого, усе це минуле, і немає жодного значення! — промовив я.

— Минуле хоч і лишилося там, але воно впливає на майбутнє!

— В нашому випадку — ні!

— Гаразд Матіасе, поїхали звідси! — промовив він 

Ми підійшли до автомобіля, де нас очікував Майкл.

— Ну як все пройшло? — нетерпляче спитав Майкл.

— Якщо ми тут то все добре! — відповів Білі.

— Усе слава Богу гаразд Майкле! — я усміхнувся і видихнув з полегшенням.

— Щиро радий що усе так!

—  Тепер Матіас офіційно наступник Джошуа і наш новий директор!

— Це неймовірно, містере Матіас мені приємно працювати з вами!

— Олиш Майкле, Білі переільшує, і не звертайся до мене "містере" я така людина як і ти!

— Ще не звик до того, що ти головний? — запитав Майкл.

— Не звик, але звикне! — сказав Біліл Грін.

— Ми ж одна команда чи не так панство? 

— Одна однісінька! — запевнив водій.

— Так Матіасе, однак ти справжній лідер, саме таким був Джошуа!

— Мені ще варто багато вчитись! — зізнався я.

— Ми тобі допоможемо!

— Приємно мати друзів, я занадто довго був самотнім вовком!

— Вовк залишився в минулому, тепер ти лев! — проказав Білі усміхнено.

— То що додому? — запитав Майк завівши двигун автомоіля.

— Знаєш, давай заїдемо туди де були сьогодні по-обіді!

— Маєш ще якісь справи? — запитав Білі.

— Потрібно ще дещо зробити!

— То чого ми чекаємо? — усміхнувся пресвітер.

***

— Ви знову тут! — привітно відірвався бармен впізнавши мене.

— Так, я владнав свої справи! — з певним задовоенням відповів я.

— Навіть не сумнівався що ви все владнаєте, то що знову сік у нас вже є гранатовий?

— Ні, мені потрібен Алісон!

— Він все ще там, нікуди навіть не виходив! — бармен відзвітував мені, чому я здивувався.

— Чудово що ж дякую, піду я!

— Авжеж! 

— Привіт знову, можемо поговорити? — запитав я підійшови до столика за яким сидів Алісон з якимось чоловіком з червоними щоками і носом. 

— О ти з'явився, значить все правильно! — посміхнувся він.

— І що ж правильного в тому що я з'явився?

— Що ти говорив правду! — зазначив боксер.

— Я завжди говорю тільки правду! 

— Та мені звідки знати, я ж тебе не знаю! — він подивився на мене з остереженням.

— Та зрозуміло, але добре що нікуди не йшов, не прийдеться шукати тебе в цьому громадному рої, величезного вулика!

— Мені просто стало цікаво хто ти, що ти і навіщо відвів кудись Кенні, ти ж його не вбив?

— То я що схожий тобі на вбивцю? — оторопів я.

— Ні не схожий, тому я і питаю, вбити ти не вб'єш, а от хребет переламати можеш так? — він все пильніше дивився на  мене.

— Те що я це можу цього достатньо! — відрізав я. 

— Я трохи випив пива, ти не звертай уваги, краще присядь!

— Без зайвих вух! — вказавши очима на присутнього чоловіка.

— Друже, йди погуляй, у нас тут буде розмова! — попростив свого співбесідника Алісон.

— Тільки не бийтеся, будьте розумні! — ледь пробурмотів він і залишив нас удвох.

— Ти випив немало, але ж як воно помістилось ти ж боєць, ти не тренувався для споживання таких літрів хмелю! - промовив я присівши навпроти.

— Незнаю, якось само так вийшло, насправді воно мені бридке. Я ніколи його не пив, але зараз в середині пустота і я хотів її залити ним! — пояснив боксер.

— Мабуть треба було заливати чимось міцнішим? — посміявся я.

— Ти серйозно? 

— Жартую, алкоголь не приносить спокою!

— Це точно, стало тільки гірше, хочеться усе виблювати! — поскаржився Алісон.