20. Спроба врятувати людину

Спроба врятувати людину

- Ця леді, ви були близькими? - поцікавився в мене Біллі коли ми вийшли від Бебіта.

- Так, ми були не просто друзями! - усміхнувся я.

- Кохання молодості? - запитав персвітер.

- Перше кохання, така от історія! - пояснив йому я всього лише двома словами.

- Я бачив, як вона дивилась на тебе! - зізнався Грін.

- Вона й досі пам'ятає ті моменти, а я вже їх призабув!

- Схоже вона справді кохала тебе! - поглянув він на мене.

- Кохала так, а потім пішла до іншого, усе це минуле, і немає жодного значення! - промовив я.

- Минуле хоч і лишилося там, але воно впливає на майбутнє!

- В нашому випадку - ні!

- Гаразд Матіасе, поїхали звідси! - промовив він 

Ми підійшли до автомобіля, де нас очікував Майкл.

- Ну як все пройшло? - нетерпляче спитав Майкл.

- Якщо ми тут то все добре! - відповів Білі.

- Усе слава Богу гаразд Майкле! - я усміхнувся і видихнув з полегшенням.

- Щиро радий що усе так!

-  Тепер Матіас офіційно наступник Джошуа і наш новий директор!

- Це неймовірно, містере Матіас мені приємно працювати з вами!

- Олиш Майкле, Білі переільшує, і не звертайся до мене "містере" я така людина як і ти!

- Ще не звик до того, що ти головний? - запитав Майкл.

- Не звик, але звикне! - сказав Біліл Грін.

- Ми ж одна команда чи не так панство? 

- Одна однісінька! - запевнив водій.

- Так Матіасе, однак ти справжній лідер, саме таким був Джошуа!

- Мені ще варто багато вчитись! - зізнався я.

- Ми тобі допоможемо!

- Приємно мати друзів, я занадто довго був самотнім вовком!

- Вовк заишився в минулому, тепер ти лев! - проказав Білі усміхнено.

- То що додому? - запитав Майк завівши двигун автомоіля.

- Знаєш, давай заїдемо туди де були сьогодні по-обіді!

- Маєш ще якісь справи? - запитав Білі.

- Потрібно ще дещо зробити!

- То чого ми чекаємо? - усміхнувся пресвітер.

***

- Ви знову тут! - привітно відірвався бармен впізнавши мене.

- Так, я владнав свої справи! - з певним задовоенням відповів я.

- Навіть не сумнівався що ви все владнаєте, то що знову сік у нас вже є гранатовий?

- Ні, мені потрібен Алісон!

- Він все ще там, нікуди навіть не виходив! - бармен відзвітував мені, чому я здивувався.

- Чудово що ж дякую, піду я!

- Авжеж! 

- Привіт знову, можемо поговорити? - запитав я підійшови до столика за яким сидів Алісон з якимось чоловіком з червоними щоками і носом. 

- О ти з'явився, значить все правильно! - посміхнувся він.

- І що ж правильного в тому що я з'явився?

- Що ти говорив правду! - зазначив боксер.

- Я завжди говорю тільки правду! 

- Та мені звідки знати, я ж тебе не знаю! - він подивився на мене з остереженням.

- Та зрозуміло, але добре що нікуди не йшов, не прийдеться шукати тебе в цьому громадному рої, величезного вулика!

- Мені просто стало цікаво хто ти, що ти і навіщо відвів кудись Кенні, ти ж його не вбив?

- То я що схожий тобі на вбивцю? - оторопів я.

- Ні не схожий, тому я і питаю, вбити ти не вб'єш, а от хребет переламати можеш так? - він все пильніше дивився на  мене.

- Те що я це можу цього достатньо! - відрізав я. 

- Я трохи випив пива, ти не звертай уваги, краще присядь!

- Без зайвих вух! - вказавши очима на присутнього чоловіка.

- Друже, йди погуляй, у нас тут буде розмова! - попростив свого співбесідника Алісон.

- Тільки не бийтеся, будьте розумні! - ледь пробурмотів він і залишив нас удвох.

- Ти випив немало, але ж як воно помістилось ти ж боєць, ти не тренувався для споживання таких літрів хмелю! - промовив я присівши навпроти.

- Незнаю, якось само так вийшло, насправді воно мені бридке. Я ніколи його не пив, але зараз в середині пустота і я хотів її залити ним! - пояснив боксер.

- Мабуть треба було заливати чимось міцнішим? - посміявся я.

- Ти серйозно? 

- Жартую, алкоголь не приносить спокою!

- Це точно, стало тільки гірше, хочеться усе виблювати! - поскаржився Алісон.

- Тримай себе в руках, тобі б на свіже повітря! - мені хотілось щоб він справді покинув це місце.