19. Те заради чого я прийшов

Те заради чого я прийшов

Наш автомобіль в'їхав до підземної парковки, Кенні вийшов першим і сказав що мусить повідомити боса про наш приїзд. Він піднявся вгору, до Бебітового офісу, а ми залишились в машині чекати на результату його зустрічі.

- Привіт Джанет, як ти кралечко? - запитав він секретарку, що щойно вийшла з офісу Бебіта.

- Привіт Кенні, ну як завжди, уся в роботі! - вона поспішно поправляла свою сукню, намагаючись втримати папери і різноманітні документи у своїй руці.

- Я бачу, заспокоювала боса? - посміхнувся Кенні.

- А як же, хто ще як не я! - вона звабливо поглянула на нього.

- Розумію, праця важка, бос людина не легка, а ти просто богиня, усе на твоїх плечах!

- І не кажи, так що ти хотів? - запитала вона дивлячись в дзеркальце на своєму столі.

- Знайшлась пропажа! - Кенні промовив ці слова як мисливець, що привіз здобич після довгого полювання, увесь переповнений гордісттю.

- Наш хлопчик! - посміхнулась вона губами на які знову нанесла помаду вишневого кольору.

- Він самий, тому я спішу обрадувати боса, це добре що він у хорошому настрої, завдяки тобі! - підморгнув він їй.

- Сам знайшов чи хто допоміг? - їй кортіло знати правду, яку Кенні хотів втаїти.

- Та знаєш, цей телепень позбавив мене премії! - почав він скаржитись на Матіаса.

- Сам прийшов, він і справді особливий! - посміхнулась Джанет.

- Звісно сам, чого ж мені за ним бігати! - гордовито мовив Кенні.

- Ну якщо сам, то не стій тут, неси звісточку босу!

- Але ж є мале але! - скривився він.

- Яке таке "але"?

- Він не сам, він приїхав не сам!

- З дружиною чи шо? - стуровано запитаа Джанет.

- Та якби ж, з ним якись його друг, пастор чи що, поважний такий, розумний, не подобається мені він!

- Он як, заступник! - вона все не могла відірватись від свого малого дзеркальця милуючись своєю вродою. - Та нічого, не переймайся, нікуди він не подінеться! - усмыхнулася вона.

- Та як би ж то так, добре піду я красуне!

- Ти пошвидше доки він ще в доброму настрої! - знову посміхнулись її вишневі губи.

- Босс до вас Кенні! - промовила вона в телефон.

- Хай заходить, я зачекався! 

Перед ним відчинилися двері і Кенні увійшов до Бебіта.

- Привіт бос, бачу ти в хорошому настрої! 

- Лінивий щур, де ти нишпориш, я чекаю новин, а їх немає, погано працюєш, якщо так буде й надалі то прийдеться мені приглянути когось іншого. Ти мене зрозумів? - люто дивився Бебітові очі на Кенні.

- Ну що ти Бебіт, ні "привіт", ні "які новини", одразу догана, я ж з чистим серцем до тебе!

- Знаю я твоє "чисте" серце! - розсміявся голосно Бебіт. - З чим завітав собако? - грізно запитав він у нього одразу ж після дикого сміху.

- Хочу запитати чи ти не проти зустрітись з людьми?

- Якими ще людьми? 

- Зі смертними, яких ти так любо зневажаєш!

- Смертні всього лише ресурс, який потрібно вдало використовувати, вичавлювати життєдайні сили і пити їх!

- Тому то вони і смертні ти ж з них усе вичавлюєш!

- Ти у філософи подався? Прийшов мені тут розповідати про те, що мені робити чи чого не робити?

- Гаразд я просто Бебіте, ти ж мене знаєш, я люблю поговорити, і люди хочуть поговорити, ти краще знаєш що і як, вибач мене!

- Так, а це вже цікавіше, що за люди?

- Старі знайомі! - посміхнувся Кенні.

- Об'явився? - стукнув він з усієї сили своїм товстим кулаком по столу.

- Внизу в машині! 

- Ти що його того бовдуре? - Бебіт вже подумав, що Кенні привіз його підстреленого, або ще чого гіршого.

- Знову ображаєш бос, цілий неушкоджений, куди мені з ним тяагатись, я б нізащо не впорався з таким бійцем як він!

- Ну це поки що він цілий і неушкоджений! - наче про собе промовив він. - Ну що чекаєш клич сюди, хочу подивитись на зрадника!

- Ну!... 

- Що ти нукаєш?

- Він не сам!

- А з ким? - запитав товстун.

- Зі своїм другом! - ніяково відповів Кенні.

- Ахах! - знову голосно розсміявся Бебіт. - Зі своїм другом! - повторив він. - Смішний і чого вони хочуть? Може привів нового кандидата, то влаштуй його лишній боєць нам не завадить!

- Ніякий він не боєць, схожий на святу людину!

- На святу кажеш? Може то ангел? Жартую, цікаво чого вони хочуть? - замислився він прихнюпивши свої смішні брови.

- Та нічого такого просто хочуть зустрітись з тобою і поговорити!

- Нічого такого, якщо люди хочуть зустрітись і поговорити це чогось того телепню!